70 років Перемоги у Хмельницькому: примирення радянських ветеранів та українських повстанців

Роль у Перемозі над фашистською Німеччиною українських солдат незаперечна. Фото: Даші Пастернак, Галини Мельник

Учасники Другої світової війни разом зібралися, щоб вшанувати пам’ять загиблих визволителів Батьківщини, які поклали життя за щасливе майбутнє українського народу.

У День 70-річчя Перемоги над фашистською Німеччиною хмельницькі ветерани Червоної армії та повстанці Національно-визвольного руху згадували, якою дорогою ціною їм далася перемога. Урочистості з нагоди Дня Перемоги відбувалися одразу на Військовому кладовищі, біля Вічного вогню та Меморіалу Слави.

Ветеран Другої світової війни, генерал-майор Іван Бабак розповідає, що за часи війни Україна втратила більше 8 мільйонів людей, загальні ж втрати Радянського союзу становлять близько 27 мільйонів осіб.

«1225 днів і ночей тривала битва за Україну, в якій брали участь війська п’яти фронтів, що складає половину особистого складу радянської армії. Битва за Україну закінчилася 28 жовтня 1944 року повним звільненням нашої Батьківщини від фашистських загарбників. Дорогою ціною далася нам перемога, кожного дня гинуло в середньому близько 20 тисяч людей, в годину – 800, в хвилину – 13 людей, – згадує 92-річний ветеран Іван Бабак. – У бою тримався командир зводу піхоти в середньому один тиждень, командир стрілкової роти – 2 тижня, танкіст – 1-2 битви, льотчик – 2-3 вильоти».

Квіти загиблим солдатам клали і дорослі, і діти.

Про роль українських воїнів у Перемозі над Німеччиною говорив голова Хмельницької обласної організації Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих Зиновій Комарницький. Повстанець наголошує, що українська нація у цій страшній війні зазнала найбільших жертв, оскільки першою відчула на собі важкий удар нацистських полчищ.

Також упівець наводить паралелі між тодішньою війною і теперішньою ситуацією на Сході України. Він вважає: «Між російським імперіалізмом і гітлерівським нацизмом не бачу великої різниці. Росія своє моральне обличчя ніколи не змінювала. З самого початку виникнення Росії, її ідеологія була – загарбання, розширення територій, поневолення народів. І зараз російські інтервенти на чолі із Путіним прагнуть встановити світове панування, як колись цього хотів Гітлер».

Дружній потиск руки воїна УПА та радянського ветерана.

Впевнений 85-річний повстанець Зиновій Комарницький, що Україна незабаром стане однією з найбільш національно- патріотичних держав Європи і світу. «Все більше українізується наших людей. Цей патріотизм українського духу все більше посилюється і поширюється. Тепер весь світ побачив, хто такі українці. Наші воїни стали на смерть, загородивши своїм духом і життям країни цивілізованої Європи від московських інтервентів. Саме Україна стала тим бастіоном, який захищає їх від ударних сил російських загарбників. Проте настане історичний момент, коли ідеологія загарбництва в Росії зникне. Тоді Україна, як сусід, буде поступово налагоджувати економічні і політичні зв’язки. Цитуючи Уінстона Черчіля, скажу: немає вічних ворогів і немає вічних друзів, але є вічні інтереси».

Про війну розповів також подільський партизан, 87-річний Висиль Никифорович. «Кожного дня ми готувалися визволяти тих людей, яких забирали в Німеччину. Щоразу ми відбивали німців, відвойовували полонених українців. Мою рідну сестру Поліну шість разів забирали в полон фашисти, а вона щоразу поверталася назад. Батько теж був партизаном, у нас вся сім’я була партизанська».

Партизан Василь Никофорович зі своєю донькою прийшли на Військове кладовище.

Вшанувати солдатів, які загинули у Другій світовій війни, низько вклонитися всім воїнам-визволителям Батьківщини прийшли сотні небайдужих хмельничан і гостей міста.

«Для мене День Перемоги – це День Пам’яті про солдат і простих українців, які загинули в роки війни. Вони боролись за те, за що зараз боряться бійці на Сході – за незалежність. І наш обов’язок пам’ятати їхній подвиг в ім’я миру, – заявляє 50-річний хмельничанин Олександр. – На превеликий жаль, і в теперішній час українська земля змушена оборонятися від агресора-загарбника. Зараз сотні молодих українців, вихованих на прикладі наших ветеранів, віддають свої життя за цілісність рідної землі. Але нам треба продовжувати оборонятися і відстоювати свою незалежність».

На святі Дня Перемоги хмельничани згадували своїх батьків, дідів і прадідів, які поклали життя за їхнє майбутнє. 84-річна Ганна Ткачук прийшла на Військове кладовище покласти квіти на могилу свого батька, який загинув у бою 1944 року. «Тата забрали на фронт в березні 1944 року, а вже через два місяці його не стало, – згадує зі сльозами на очах хмельничанка. – Його поранили в голову в бою під Чортковом Тернопільської області 1 травня, а 12 травня він помер. Тато розказував, що тоді радянські солдати цілу ніч через поле гнали німців».

Пані Ганна біля батькової могили.

На урочистості з Дня Перемоги люди йшли сім’ями, несли квіти, дякували ветеранам. Слова подяки висловив голова Хмельницької обласної державної адміністрації Михайло Загородний.

«Сьогодні Україна відзначає 70-річницю перемоги над фашизмом. Ми вшановуємо кожну загиблу душу в роки війни, кожного воїна, який боровся за свободу, кожне серце, яке боліло за Україну. Адресуємо слова солідарності і підтримки людям, які внесли свою частину у велику перемогу над нацизмом, – сказав Михайло Васильович. – 40 довгих місяців українські землі слугували плацдармом для Другої світової війни. Кожен другий син з подільської землі не повернувся з фронту. Сьогодні в цей особливий день ми схиляємо голови у глибокій скорботі перед пам’ятю загиблих на полях битв, розстріляних, спалених у концтаборах, замучених у катівнях».

Преставники влади подякували ветеранам за Перемогу.

Зі сльозами на очах та червоними маками на грудях сотні небайдужих хмельничан прийшли вклонитися подвигу визволителів до меморіального комплексу «Вічний вогонь». Віддали шану загиблим героям керівники міської та обласної влади, ветерани, місцеві депутати, громадськість міста. Оберемки квітів лягли до Вічного вогню у знак пам’яті про тих, хто віддав своє життя за Перемогу над нацизмом.

До Вічного вогню лягли оберемки квітів

«Я щороку приходжу сюди з квітами і завжди плачу. Так, Перемога – це радісне свято, проте у війну в мене загинув дід, і це великий біль. Я навіть не знаю, де він похований, – каже хмельничанка Інна Мельник. – Ця війна мала б стати уроком для усього світу, але знову ллється кров українців».

Згадати полеглих у бою побратимів прийшли сивочолі ветерани

Поклавши квіти до меморіалу, ветерани і учасники бойових дій поринули у спогади воєнних та післявоєнних років, спілкувалися один з одним і фотографувалися на пам’ять.

Ветерани зі сльозами на очах згадували тяжкі роки війни.

Святові Перемоги раділа маленька патріотка Марійка.

Сестрички Уляна та Анастасія на урочистості прийшли у радянській формі та з почепленими червоними маками.

Хмельничани клали квіти до меморіалу, вшанувавши полеглих на полі бою солдатів.

У цей день на Військове кладовище прийшли сотні людей.

Біля хмельницького танку до 70-річчя Перемоги встановили квітучу арку.

Сотні людей прийшли віддати шану загиблим, поклавши квіти до Вічного вогню.

Меморіальний знак хмельничани буквально засипали квітами

Ветеран Другої світової війни Дмитро Якимович прийшов до Вічного вогню з рідними

Покладання квітів стало ще одним приводом для зустічі і спілкування

Визволителі згадували день, коли дізнались про Перемогу

Вшанували пам'ять полеглих і маленькі хмельничани

Квіти для тих, хто воював за мирне небо

Більше сотні хмельничан та гостей міста прийшли й до Меморіалу Слави, аби віддати шану тим, хто поліг у боях, захищаючи наше мирне сьогодення. Площа перед пам’ятником густо заповнена людьми – спалахують на сонці медалі та ордени на святкових кітелях ветеранів, розквітають тут і там яскраві плями букетів, що їх стискають у руках діти, червоніють маки на святковому вбранні жінок, перед входом до Меморіалу палахкотить у чаші Вічний вогонь...

Тут обійшлося без урочистих промов та виступів. З динаміку над площею пролунали слова подяки ветеранам та сподівання, що війна на Сході, в якій щодня гинуть наші співвітчизники, закінчиться нашою перемогою.

Більше сотні хмельничан прийшли до Меморіалу Слави, аби вшанувати загиблих на фронтах Другої світової.

Вінки до меморіалу покладали представники влади та ветеранських організацій.

Фронтовики, які вижили у пеклі війни, прийшли, аби віддати шану своїм загиблим побратимам.

Коли відлунали урочисті слова, хмельничани рушили до меморіалу, аби покласти квіти до підніжжя пам’ятника.

Після того, як відлунав гімн України, коли до підніжжя пам’ятника поклали вінки представники влади та ветеранських організацій, після того, як людське море хвилею підкотилося до меморіалу і відступило, залишивши по собі яскраве розмаїття квіту на граніті, ще довгий час то тут, то там збиралися групами вчорашні побратими, обіймалися, фотографувалися на пам’ять, про щось говорили. І бажали один одному здоров’я.

Після урочистостей ветерани спілкувалися та бажали одне одному найголовнішого - здоров’я.

Чотири покоління - одна пам’ять...

Поважного віку ветерани знаходили сили, щоб відзначити з усіма 70-річчя Перемоги

Жоден з ветеранів не прийшов до Меморіалу самотнім.

...Площа перед Меморіалом майже спорожніла. Розійшлися ветерани, поїхав оркестр та почесна варта, пішли у своїх справах хмельничани. Але ще довго потім підходили до пам’ятника люди з квітами – по одному і сім’ями – і додавали свою краплину кольору в палахкотіння квіту на граніті.