У штовханні платформи працюю з вагою, яка більше ніж вдвічі перевищує мою

«Як відшукати бозон Хігса у великому адронному коллайдері, коли він такий здоровенний?». «Яка температура переходу води у плазму?», «Який сенс життя?».. Повірте що жодне з цих чи подібних до них запитань не появиться у вас під час занять у залі. Ні, не тому що в залі не буде кому підтримати такі розмови. А тому що єдині думки що залишаються в голові стосуються лише підрахунку повторень та кількості млинів на штанзі. І, знову ж таки, не тому що заборонено думати, а тому що думати про щось інше не можеш. Всі думки не пов`язані із заняттям спортом залишаються поза приміщенням «Evoution».

Переступаючи поріг ти одразу перемикаєшся на інший лад. Тіло мобілізується для роботи. Коротка розминка, пробіжка на тренажері чи біговій доріжці і до тренера за завданням. Паралельно усвідомлюєш звичайно, що раніше п`ятихвилинна пробіжка на швидкості в 10 км за годину збивала дихання на раз. А тепер біжиш і плануєш тренування наперед, навіть не звертаючи уваги на те скільки там на табло. Розігрівся, і до вправ. Помалу добираюсь до наступної сотні кг на вправах. Якщо підрахувати то на сьогодні я в штовханні платформи вже працюю з вагою що більше ніж вдвічі перевищує мою вагу коли прийшов в зал. Приємно розуміти що маю такий результат. Так само в жимі штанги від грудей, я можна так сказати, штовхаю себе тогорішнього. Та й коли підходиш до стійки то розумієш, що гантелі забираєш вже із середини ряду. І на цьому все.

Позитивна динаміка для мене особисто завершилась. Хоч вбийте мене але турнік не дається мені зовсім. Вишу на ньому як сопля. І розумію сам що сам поправляюсь і тому тут теж навантаження зростає. Але це мало втішає. Як сміється тренер - хочеться ж щоб одразу і результат. А так буває не завжди. Тіло, як то кажуть «махлює». Під час вправ намагається вигнутись і перекласти частину виконуваного навантаження на інші м`язи. Але зуби зціпив і працюєш. Не відволікатись допомагають тренери. Хтось підбадьорить, хтось підкаже, а хтось постоїть поруч та попідганяє щоб не халтурив та не розслаблявся. Бувало в мене і таке коли відпрацьовував вправу і на наступній повністю «вмирав». Наприклад відпрацював вправи на тріцепс, на завершення маю ще вправи на віджимання. Розпочинаю і… І всьо. Здох. Робиш 10 віджимань і розумієш що більше руки не працюють. Відпочив, стартуєш знову і не можеш зробити навіть десятки. Дійшов до свого «верха» як кажуть тренера. І одразу запитують що їв, як відпочивав. І тут виявляється що спав мало, не відпочив. Їв мало, а перед тренуванням забув «підзаправитись». А результат не став чекати. :) Ретельніше треба слідкувати за собою. Хоча зараз і період в мене такий.

Зараз я вже працюю на максимумі своїх можливостей. Організм готується до більших результатів. Тому результати тимчасово зависли. Але зате всі помічають що я набрав м`язів, поправився. Та й сам я то помічаю. І такі моменти надихають продовжувати працювати. На дворі все тепліше і тепліше стає, людей в залі більше і більше. Всі поспішають вдосконалити свої фігури, встигнути до теплих днів. Не буду відставати і я. Проект триває, результати не забаряться. 

Партнер проекту: спортивний клуб "Evolution"