ye-logo.v1.2

Елітна афера, або Хто і як нарешті наводитиме лад із будинком в центрі міста На правах реклами

Суспільство 6427
Михайло Бейлик каже, до кінця року будинок нарешті зафункціонує.
Михайло Бейлик каже, до кінця року будинок нарешті зафункціонує. . Фото: автора

Будинок на розі вулиць Подільської та Грушевського у Хмельницькому можна сміливо заносити у посібники для юристів та чиновників як приклад будівельної афери.

Його історія тягнеться ще з кінця 2003 року. Тоді Хмельницька міська рада погодила місце розташування житлового будинку з вбудовано-прибудованими магазинами, офісами та підземною автостоянкою та надала дозвіл закритому акціонерному товариству «Октант» на розробку проекту землеустрою на ділянку площею 0,136 га за адресою вул. Подільська, 58. Тоді ж (у листопаді 2003 року авт.), виконавчий комітет надав товариству дозвіл на будівництво (який не дає права на початок ведення будівельних робіт).
Майже через рік архітектурна-містобудівна рада розглянула ескізний проект будинку і звернула увагу на те, що відведена площа не відповідає представленому проекту та призначенню будівлі. Також не відповідає санітарним нормам розрив між поліклінікою №1 та запропонованим проектом будівлі.

Та керівнику ЗАТ «Октант» ці уваги, певно, видалися несуттєвими, і саме у 2004 році товариство почало будувати у центрі міста величний будинок, який «забрав під себе» на незрозумілих на тоді умовах не лише землі міста, але й тротуар. Будівельний майданчик обгородили, і закипіла робота. На майданчику – важка техніка та будівельники рили котловани та зводили стіни, а в офісі – представники товариства збирали гроші з охочих придбати житло у «козирному» місці, обіцяючи «золоті гори» у вигляді нової квартири.
Йшли роки. Будинок будувався. Товариство змінювало форму власності. Міська влада судилася із забудовником. А люди чекали.

Чекають і досі, а будівля все ще височіє у самісінькому центрі міста: не обжита, не заселена, не завершена, але вже хоча б законна. Чи є шанс у людей, які вже втратили надію, отримати все-таки омріяні квартири? Чи справді за понад десять років таки вдалося ввести в експлуатацію цей, здавалося б, вічний довгобуд? Хто і як розірвав «гордієв вузол» октантівського будинку? Про це нам розповів голова правління житлово-будівельного кооперативу «Подільський край» Михайло Бейлик. Він очолює ЖБК уже кілька років і крок за кроком «розгрібає» усі дрібні, великі, судові, будівельні та навіть людські вузлики у цій заплутаній і скандальній справі. Каже, будинок «відвоювали», узаконили, зараз працюють над остаточним завершенням, і вже до кінця цього року він почне нормально функціонувати.

Михайло Бейлик, голова правління житлово-будівельного кооперативу «Подільський край»

- У 2012 році, згідно із рішенням суду, будинок мав бути знесений. Нині 2016 і ви кажете, що все добре, закінчуєте усі роботи. Як?

- Десь у 2006 році була винесена постанова архбудконтролю про заборону будівництва цього будинку, оскільки він будується на ділянці, яка не відведена для цього в установленому законом порядку. Про те, що існує така заборона будівництва, керівник ЗАТ «Октант» Борис Сирчин не повідомив нікого із інвесторів будівництва. Навпаки, він розповідав про те, що в нього є всі необхідні дозвільні документи, і продовжував будівництво. Прокуратура в інтересах Хмельницької міської ради подала позов про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення цього будинку. Справа слухалась декілька років, до 2012 року. Неодноразово суди апеляційний і першої інстанції виносили рішення саме про знесення цього будинку, а вищі господарські суди направляли справу на новий розгляд.

Знаючи цю ситуацію, деякі активні інвестори почали шукати виходи із цієї ситуації. Неодноразово звертались до міської ради за допомогою. В результаті, в жовтні 2011 року був створений житлово-будівельний кооператив «Подільський край», який організовує будівельні роботи після закінчення об’єкта. ЗАТ «Октант», згідно акту прийому-передачі, передало незавершене будівництво. Відповідно розгляд справи про знесення будинку, яка перебувала у господарському суді, було припинено, а з ЗАТ «Октант» – стягнуто кошти лише за неправомірне використання земельної ділянки.

Пізніше кооперативу була надана земельна ділянка під цим будинком і виданий дозвіл на початок будівельних робіт. Членами кооперативу стали особи, які уклали інвестиційні угоди. Сьогодні цей будинок вже зданий в експлуатацію. Усі необхідні документи – у кооперативу.

- Попередній власник будинку змирився із таким поворотом подій?

- Він і досі намагається довести, що має право на щось. Однак, у нього немає жодних документів на підтвердження. Більше того, на ньому ще й штраф у 26 мільйонів гривень. Теоретично, штраф складає половину суми від вартості, затраченої на будівництво. Але ж коли у суді постало питання – скільки коштів затрачено на будівництво будинку, пан Сирчин не зміг навіть надати документи, скільки коштів він вклав у будівництво. БТІ зробило оцінку і визначило суму – 52 мільйони. Звідси й сума штрафу у 26 мільйонів гривень, які Борис Сирчин має сплатити до бюджету. Можливо, саме тому він постійно намагається відібрати будинок назад. Оскаржує все, що можна: рішення сесії про надання земельної ділянки кооперативу, договір оренди, реєстрацію і статут кооперативу, акт прийому - передачі. Загалом було близько 30 судів, не рахуючи кримінальні провадження, а це ще майже 10 епізодів.

Сьогодні стосовно ТОВ «Октант-центр» (як правонаступника ЗАТ «Октант») триває розгляд справи про банкрутство. Товариство фактично довели до банкрутства, при цьому, з жодним із боржників не розрахувалися. Звідки ж кошти на постійний судовий збір – невідомо.

- Товариство – банкрут, але інвестори отримають площі, за які сплачували внески?

- Ситуація складна. Звичайно, вони хочуть, щоб їм була надана площа, згідно із тими договорами, які вони уклали після створення кооперативу. Керівництво «Октант» передало будинок кооперативу і знало, що саме в кооперативу є всі дозвільні документи, але продовжувало укладати договори з фізичними особами, отримувало від інвесторів кошти, хоча вже не мало на це права. Де поділися кошти – невідомо. У нас є довідки стану готовності будинку і на 2011, і на 2015 роки – він не змінився, але сума про яку йдеться – близько 4 мільйонів гривень, які невідомо де поділися.

- Чому інвестори, які продовжували сплачувати внески «Октанту», не були повідомлені про те, що будинок належить кооперативу?

- В першу чергу він би мав всіх повідомити. При створенні кооперативу він не надав жодних списків про те, скільки інвесторів є. При створенні кооперативу головою був обраний племінник Сирчина. Він сидів у тому ж офісі, що й керівник товариства, і в нього були всі документи. Мене головою кооперативу переобрали у 2013 році, але ЖБК тоді не працював. Тоді ж було обране нове правління, ревізійна комісія, і ми почали збирати документи, шукати потенційних інвесторів і членів кооперативу. Тоді й почалися суди і оскарження всіх дій кооперативу з боку Бориса Сирчина. Коли почалася активна добудова будинку, почали з’являтися люди і розказувати що в них є документи, а відповідно і право претендувати на певні площі. Частину документів ми визнали, вони дійсні, а тим, чиї документи викликали у нас сумніви, ми радили звертатися до правоохоронних органів, нехай перевіряють, кому, коли і за що були сплачені кошти. Справа в тому, що ЗАТ «Октант» було перетворено в ТОВ «Октант центр» ще в липні 2012 року після того, як будинок був переданий кооперативу. Зараз приходять люди з квитанціями про оплату на рахунки ЗАТ у серпні, вересні, жовтні, коли його вже фактично не існували.

Ми керуємося списком інвесторів станом на 1 травня 2010 року, який сам пан Сирчин подав на вимогу господарського суду. Але приходять люди з договорами, які датовані до травня 2010 року, але їх чомусь у цих списках немає.
Сумнів договорів в тому, що певний період часу, з 2009 року по лютий 2011, була відсутня печатка, яка поставлена на цих договорах. Вона була вилучена СБУ. Через це щодо деяких договорів і квитанцій виникають сумніви. Частина з них видана вже не існуючою на той час юридичною особою. Договір укладений до 2010 року, але стоїть та печатка, якої не мало би бути.

Ці питання є, ми їх намагаємось вирішувати, а площі, на які претендують люди, не відчужуються, а залишаються зарезервованими до моменту, поки ці питання не будуть вирішені у законному порядку.

- Які шляхи вирішення цієї заплутаної з усіх боків ситуації?

- Є два шляхи вирішення. Перший – люди, які мають сумнівні документи, подають заяви до поліції, і вони займаються розслідуванням: хто, коли і для чого підробляв документи. Другий шлях – ми приймаємо, або не приймаємо цих людей у члени кооперативу, а це будуть вирішувати загальні збори ЖБК. Якщо рішення зборів буде позитивним, і члени кооперативу погодяться надати площі, згідно з існуючими договорами, які були укладені після, наприклад 2011 року, якщо будуть визнані ті квитанції, які були подані, і кошти, сплачені цими особами після 2012 року, відповідно вони отримають свої площі. Якщо ж збори проголосують «проти», то особи мають право звернутися до суду. Хоча жодна з осіб, які зараз виставляли певні претензії, чому їм не надається площа і з ними не укладається договір про членство, до суду не звернулася. Але ми працюємо, добудовуємо будинок, щоб він не височів посеред міста, як руїна, і сподіваємося, до кінця року, можливо, навіть до вересня він почне нормально функціонувати.
 

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую