Щороку один кам’янчанин продукує півтора кубометра сміття

Об’єкт вичерпав свій ресурс ще до періоду незалежності нашої держави. У попередні роки не раз самозагорявся. Тільки лінивий не веде мови про те, що давно пора його закрити й рекультивувати, тим більше, що поруч розташувався «спальний» мікрорайон, де мешкає п’ята частина всього міста. Закриття сміттєвої «бомби» та будівництва сучасного заводу з переробки побутових відходів у місті чекають, як рятівника. ЩО РОЗКОПУВАТИМУТЬ ПІСЛЯ НАС АРХЕОЛОГИ? Проблема сміття загалом у нас в Україні не рідкісна. Важко назвати населений пункт, де її вирішили. Проблема ця й не нова. Навіть сліди перебування первісних людей часто віднаходять за купою сміття, полишеного ними. Одне з племен, розповіли по телебаченню, залишило гору з черепашок молюсків, якими харчувалося. Сміття минулих епох – черепки посуду, уламки знарядь праці тощо є особливою цінністю для археологів. Що відшукають археологи майбутнього в культурному шарі нашого століття? Ціле море пластикового непотребу! Як і де знайти кошти в час кризи на нове будівництво? Головним каменем спотикання стає пошук вільних земель поблизу міст для облаштування нових звалищ. Уявіть, кожен мешканець щороку додає один-півтора кубічних метри сміття. Влада Кам’янця-Подільського вже одного разу пробувала перенести міський смітник на нове місце. Але її чекала поразка: маленьке село Корчівка, біля якого почали будувати об’єкт, виступило проти. Згодом виявилося: селяни мають рацію, адже сміттєзвалище збиралися прописати в … санаторно-курортній зоні. Намагання вирішити проблему нахрапом, галопом, під вибори, без ради з громадою однозначно чекає на поразку. Цивілізовані країни давно відмовилися від простого захоронення відходів під шаром грунту. Вони навчилися переробляти та сортувати сміття і навіть заробляти на цьому. ЗНАЙТИ «МЕРТВУ» ЗЕМЛЮ «Наше місто відоме в світі, воно – туристична перлина, – каже нинішній міський голова Анатолій Нестерук, – ми повинні застосувати досвід розвинутих країн при вирішенні такого важливого питання як утилізація сміття. Мови про традиційне звалище не ведемо. Можливістю збудувати в Кам’янці сміттєпереробний завод з сучасними технологіями зацікавилися кілька закордонних інвесторів. Найоптимальнішим варіантом розміщення заводу є ділянка «мертвої» землі, яка залишилася після колишнього цукрового заводу. Вона не надається ні до якого іншого використання. І знаходиться близько від міста, ще й залізнична гілка сюди прокладена. Але оскільки ця територія закріплена за Панівецькою сільською радою, то без цього органу самоврядування нам не вирішити питання. Від села ділянка знаходиться на належній відстані. Ми сподіваємося на розуміння сусідів. Окрім того, міська влада готова укласти з сільською громадою договір соціального партнерства і виконати пункти, в яких зацікавлені панівчани. Забезпечити їм робочі місця на новому підприємстві, впорядкувати сільську дорогу, тощо, надати інші послуги, які досі були недоступні селянам. В останні два роки місто та район об’єднало зусилля в розвитку туризму. Це дало гарні плоди обом. Я вірю, що лише добросусідські відкриті стосунки дадуть нам можливість розвивати наші громади». Голова Кам’янець-Подільської районної державної адміністрації Михайло Желізник підтвердив, що РДА вже отримала офіційного листа від міської влади щодо виділення землі. «Мені імпонує, що з самого початку керівництво міста дотримується виписаної в законі процедури. Гіркий досвід Корчівки не забутий, хоч помилку допустили колишні керівники. Я б хотів, аби отак прозоро усе відбувалося й далі. На наш погляд, ділянка підходить під завод. Але нехай зроблять висновки фахівці, хай перевірять, де проходять водні горизонти, який напрям мають тут вітри, тощо. З цим підемо до людей, проведемо громадські слухання. На процедуру передбачено кілька місяців. Району теж украй потрібен такий завод. Подивіться тільки, як забруднені наші ліси та урочища. Тут покараннями порушників мало що доб’єшся, треба вказати їм, куди ж подіти сміття, а в нас офіційних сміттєзвалищ у багатьох селах немає». ХТО СЕБЕ ЛЮБИТЬ Якої ж думки панівецька громада, за згодою котрої й ховається вирішення питання? Відчувається, що декого з селян вже спробували «накрутити» місцеві політикани. Панівці, до слова, з місця, яке просять виділити під завод, навіть не видно. Сільський голова Анатолій Костюк каже людям: «Міського голову Анатолія Нестерука я знаю як людину, якій можна довіряти. Він шкоди нікому робити не стане. Його як доброго господаря знає чимало моїх односельчан. Це дуже позитивно, що він уміє в нелегкий кризовий час знайти інвесторів, які допоможуть нам розв’язати дуже гостру спільну проблему міста та району. У місті живуть наші діти та внуки, воно нам не чуже. А держава на це грошей не виділила б». Днями в Панівцях відбудеться схід села. Саме він стане попередньою відповіддю на питання, чи розв’яжеться нарешті проблема з віджилим своє кам’янець-подільським сміттєзвалищем. «Як тільки збудуємо завод, – каже Анатолій Нестерук, – знайдемо можливості рекультивувати його і перетворити в лісопарк». Показник рівня цивілізованості країни є її ставлення до проблеми сміття. Ось сусіди поляки вже попередньо сортують побутові відходи кожен у себе вдома. « У нас так робити не захочуть», – доводилося чути не раз. «А жити красиво, як у Європі, хочете», – відповідали їм. «Хто себе любить, той живе у квітах, а не серед сміття», – мудро сказав літній мешканець польського Красніка. Віра ШПИЛЬОВА.