Василь Шуляк: «Серед депутатського корпусу є багато ділових людей. А є просто баласт»

Василь Шуляк вважає, що вибори за змішаною системою принесуть багато користі.

Добігає до кінця чергова каденція депутатського корпусу обласної ради. Про те, наскільки ефективно працювало нинішнє скликання та й взагалі про роль і місце народного обранця ділиться своїми роздумами старійшина депутатського корпусу Хмельниччини Василь Шуляк.

– Василю Корнійовичу, порівняйте роботу минулого і нинішнього скликань обласної ради?
– Якби його не розривали політичні чвари та міжпартійні уособиці, я б поставив знак рівності в діяльності попередньої і теперішньої ради. Народні обранці в цілому один одного достойні. Серед них є багато таких, що обираються вже декілька разів поспіль. Скажімо, колишній заступник голови обласної ради Василь Осадчий, який завжди представляв інтереси Теофіпольського району, вже п’яту каденцію чесно й сумлінно виконує свій депутатський обов’язок. Якщо порушує на сесії якусь проблему, то настільки аргументовано, що ніхто йому заперечити не може. Я навіть з нього сам не раз беру приклад.
– Очевидно, далося взнаки, що депутатський корпус формувався за списками політичних партій?
– Ви маєте рацію. Представники окремих політичних сил ні на що більше нездатні, ніж красномовно говорити. Хоча й політика висунула нові яскраві особистості, діяльність яких у раді полярно відрізняється від позиції тих партій, які вони представляють. Ось, скажімо, представник «УНП – Україна Соборна» Іван Рудик. Це людина тверда у своїх переконаннях, завжди стоїть на захисті інтересів людей. Можливо, він часом і забагато виступає, але говорить по суті, порушує принципові, життєво важливі проблеми. Мені подобається стиль роботи Адама Яхієва з Кам’янця-Подільського, який входить до депутатської фракції БЮТ (зізнаюся чесно, я перебуваю в опозиції до цієї політичної сили). Імпонує діловитість порівняно молодого депутата Олега Червонюка, з яким ми входимо до фракції «Народної партії». Він представляє уособлення програмних засад партії і водночас прагматичний у розгляді інших питань. Неабияку симпатію викликає ще одна кам’янчанка Надія Підскоцька. Вона депутат зі стажем, великий ерудит у вирішенні будь-яких соціальних питань. Я її жартома називаю міністром соціального захисту нашої області. Щиро захоплююся позицією позафракційного Володимира Кулакова. Завжди вносить конструктивні пропозиції, які заслуговують на увагу, екс-голова обласної ради Анатолій Овчарук. Цей перелік можна було б продовжувати і далі. Бо серед депутатського корпусу, висунутого політичними партіями, є багато ділових людей. А є просто баласт. Сидять безликі – ні слова, ні півслова. Якщо й виходять на трибуну або до мікрофона, то ніякої конструктивності в їх виступах, тим паче пропозицій, що заслуговують на увагу, не почуєте.
– Наскільки активні представники депутатського корпусу від Теофіпольського району, який нині один з найбагаточисельніших в облраді?
– Дійсно, Теофіпольщина представлена найбільшою кількістю народних обранців. На початку нинішньої каденції було сім депутатів. Згодом один відмовився від свого мандата, а Василя Кравчука обрали народним депутатом України. Тепер нас залишилося п’ять.
Як не прикро, на Хмельниччині є райони, котрі не мають жодного свого представника в обласній раді. То й не дивно, що їм набагато важче добитися асигнувань з обласного бюджету на виконання тих чи інших програм, пов’язаних з соціально-економічним розвитком.
– Що для Вас, насамперед, депутатство – покликання чи обов’язок?
– Мій загальний безперервний депутатський стаж у радах різного рівня складає тридцять вісім років. Із двадцятирічного віку пройшов усі щаблі депутатської ієрархічної драбини – від представника інтересів територіальної громади у невеличкій сільській раді Теофіпольського району до народного депутата СРСР. Я все своє життя присвятив, щоб у нашому краї людям було краще жити і легше працювати. А втілити цей девіз, коли не маєш публічного становища, досить нелегко. Скажімо, свого часу моєю голубою мрією було газифікувати Хмельницьку область. Певною мірою реалізувати цей задум вдалося лише після обрання народним депутатом СРСР. Першими в Україні провели «блакитне паливо» в усі села Теофіпольщини. Та й іншим районам неабияк вдалося допомогти в цьому плані: розпочали прокладання газопроводів, отримали дозволи на підключення «блакитного палива» тощо. За час депутатської каденції були виконані такі обсяги роботи, що за всі роки незалежності України нікому не вдалося зробити.
А що стосується теперішнього становища – є багато таких питань, які без мандата депутата обласної ради вирішувати просто неможливо. Не маю на увазі особисті, а ті, що пов’язані із суспільством, економікою, проблемами людей нашого прекрасного краю. Тому для мене, депутатство – покликання і обов’язок водночас.
– Що для Вас особисто важливіше – захист інтересів політичної сили, яку представляєте, чи захист інтересів людей?
– Я ніколи не висував політику на перший план, а завжди турбувався і турбуюся про захист інтересів населення. Є дуже багато проблем серед дітей, пенсіонерів, інвалідів, працездатного населення, яке не завжди може трудовлаштуватися і забезпечити собі нормальну старість.
Свого часу, коли ще працював керівником сільськогосподарського підприємства в Новоставцях Теофіпольського району відкрив будинок престарілих. Там кожна літня людина мала окрему кімнату, кухню, ванну. Одне слово, повний домашній комфорт. Ви б бачили, як радісно світилися очі стареньких від тепла і турботи, якими їх оточував обслуговуючий персонал будинку престарілих. Згодом, коли очолив Теофіпольський район, прагнув створити аналогічні заклади в кожній сільській раді. Відкритий у Теофіполі соціальний центр для престарілих став одним з перших серед закладів аналогічного типу в області.
Турбота про вирішення соціальних та економічних питань повинна бути вище будь-яких політичних інтересів.
– Очевидно, така ситуація характерна не тільки для обласної, а й районних та міських рад. Чи зміниться щось після чергових виборів, які будуть проводитися не за списками політичних партій, а за змішаною системою?
– Думаю, що це принесе тільки користь. Позаяк депутати будуть прив’язані до конкретних округів, нестимуть відповідальність перед виборцями. І водночас відстоюватимуть інтереси програмних засад політичних партій та блоків, до яких вони входять. Хоча в новому виборчому законі і є багато прогалин, які ущемляються права як тих, хто буде боротися за депутатський мандат, так і самих виборців, думаю він частково зніме надмірну заполітизованість, і ради різних рівнів працюватимуть задля людей, аби їм жилося заможніше, щоб далі розвивалася інфраструктура, зростала турбота про соціально незахищені верстви населення.

Підтримай сайт