Сходи Фаренгольца

Вже понад століття багато кам’янчан, аби швидко дістатись з боку Польських фільварків до Старого міста, користуються кам’яними “Сходами Фаренгольца”. Навесні цього року їх капітально відремонтували, що стало доволі символічною подією – саме 2010 року будівничому сходів, видатному лікарю, доктору медицини, громадському діячеві Едмунду Федоровичу Фаренгольцю виповнюється 170 років з дня народження.

Становлення прогресивного хірурга
Едмунд народився у 1840 році в “зросійщеній” німецькій родині, що жила на зйомній квартирі у Старому місті. Його батько, штабс-капітан Федір Фаренгольц, у 1850 році придбав занедбане приміщення колишньої єзуїтської бурси, що примостилося поблизу західного схилу Старого міста по вулиці Кузнечній. Він зніс стару споруду, а на її місці звів триповерховий будинок, де й минула юність Едмунда. Початкову освіту хлопець здобув у розміщеній поруч чоловічій гімназії. У 1861 році вступив до Київського університету на медичний факультет, звідки після трьох курсів перевівся до Петербурзької медико-хірургічної академії. По закінченні навчання, здібного подолянина залишили при академії ще на два роки для вдосконалення хірургічних знань. У 1870 році Фаренгольц успішно захистив докторську дисертацію, а через два роки став хірургом Михайлівської клінічної лікарні (Санкт-Петербург), якою тоді керував відомий професор І.Корженевський. Він, оцінюючи роботу Едмунда, постійно підкреслював його талант.
Коли 1877 року почалася російсько-турецька війна, Едмунд був направлений на фронт лікарем-консультантом у військовий шпиталь. Після закінчення війни повернувся до Петербурга та почав працювати асистентом у видатного професора М.Скліфосовського, який саме тоді наполегливо впроваджував у життя лістерівський “протигнильний” спосіб лікування ран. Ознайомившись з працями англійського хірурга Джозефа Лістера – творця хірургічної антисептики, та перебуваючи під впливом свого наставника, Фаренгольц на власній практиці переконався у перевазі нового методу і став палким його прихильником. Більше того, наш земляк почав власні дослідження по хірургічній антисептиці.
У середині 1878 року Фаренгольц захворів на тиф. Молодий організм впорався з недугою, але вона дала ускладнення на очі. Едмунд Федорович вимушений був покинути вогку та холодну столицю та повернутися на батьківщину – до Кам’янця-Подільського. Тут його одразу призначили старшим лікарем губернської лікарні та одночасно завідувачем щойно створеного ним хірургічного відділення. Озброєний академічними знаннями та передовими ідеями, талановитий лікар розвинув блискучу діяльність.

Талант і в провінції – талант
Перш за все, Фаренгольц організував роботу хірургічного відділення Кам’янецької лікарні за методом Лістера, використовуючи його при операціях на органах черевної порожнини. Він на практиці довів, що застосування карболової кислоти “дає нам право та сміливість проникати в найтаємніші порожнини людини, розтинати живіт, оглядати та обмацувати всіляке патологічне утворення, вилущувати його, обмивати та обчищати все величезне поле операції, а потім зашивати страшну рану з майже повною впевненістю в сприятливому наслідку операції”. Ці слова взяті з статті Фаренгольца, яку він опублікував у 1880 році в всеросійській газеті “Врач” під назвою “Из Каменецкой больницы”. У ній він ділився клінічним досвідом використання нового методу антисептики, пропагував запровадження “протигнильного лікування у повітових і міських лікарнях”. Редакція газети з приводу нотаток Фаренгольца писала: “Друкуємо статтю вельмишановного автора як доказ того, що лістерівське лікування не тільки можливе, а насправді приживається все більше в провінційних лікарнях”.
Незабаром, завдяки впровадженню протигнильного лікування ран лістерівським методом в глибокій провінції, ім’я скромного хірурга Кам’янецької лікарні стало відоме у всій Російській імперії та за кордоном. Фактично, Фаренгольц став чи не першим лікарем, що сприяв впровадженню антисептики в Україні у 80-х роках ХІХ століття.

“Пророка нет в Отечестве своем”
Проте, як часто буває, державні мужі не лише не підтримували талановитих діячів, а й інколи придушували їх ініціативи, які йшли у розріз з їхньою ідеологією. Так сталось й з Фаренгольцем. Едмунд Федорович засуджував низькопоклонство перед закордонною наукою вищих чинів імперії, що витрачали великі кошти на лікування у іноземних фахівців, забуваючи про розвиток вітчизняної медицини. Хірург бачив катастрофічний санітарно-гігієнічний стан у містах і селах губернії та гостро критикував бездіяльність у цьому напрямку місцевих владних органів. Такі прогресивні виступи Е.Фаренгольца викликали незадоволення губернської адміністрації. У 1884 році лікаря звинуватили в “неохайному веденні лікарської справи та слабкому збереженні матеріальних інтересів казни” та змусили подати у відставку.
Але, талановитий хірург не залишився без роботи. Він очолив приватну лікарню та одночасно влаштувався лікарем у духовному жіночому училищі. У 1884 році спільно з кам’янецьким лікарем та істориком Йосипом Ролле Фаренгольц взяв активну участь в організації та будівництві безкоштовної лікарні для бідних, де до 1910 року проводив консультативні прийоми з хірургії та амбулаторні операції. До того ж, з 1895 року і до кінця свого життя Фаренгольц завідував Кам’янець-Подільським дитячим притулком.
Серце видатного хірурга перестало битись 25 липня 1912 року на 71-му році життя. Його похорони перетворилися на величезну маніфестацію пошани “могіканину” медицини старої школи, одному з видатних хірургів не лише Поділля, а й України.