ye-logo.v1.2

Відверто про найпотаємніше: хмельничанам розказали про чоловіче і жіноче тіло у традиційній культурі українців

Культура 4853

Ірина Ігнатенко видала кілька народознавчих книг. 

У суботу, 10 грудня, до хмельницької книгарні «Є» із презентацією книг «Жіноче тіло у традиційній культурі українців» та «Чоловіче тіло у традиційній культурі українців» приїхала Ірина Ігнатенко. Упродовж кількох годин авторка розповідала про історію створення своїх книг, їх зміст, та відповідала на запитання хмельничан. 

Авторка зазначає, що її трудова книжка знаходиться на історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, вона доцент цього факультету. 

«Моя основна робота - викладати і працювати з студентами. Але в якийсь момент я зрозуміла, що історики і дослідники історії, традицій і всього того, що робить нас однією громадою - ми маємо виходити до людей і ділитись знаннями не тільки на конференціях чи на лекціях із студентами. Я як етнолог-польовик, їздила по селах, спілкувалась з людьми, працювала в архівах і назбирала багато інформації. Це був, як скарб, і тієї студентської аудиторії мені було замало», - розповідає Ірина Ігнатенко.

Дослідниця додає, що сама вона киянка, але її рід - із Житомирщини. Бабуся, як і її мама, були спадковими знахарками, шептухами, тобто вони лікували людей. 

«Я змалечку дивилася, як моя бабця це робить, і коли я пішла в аспірантуру, то єдина тема, яка мене цікавила - народна медицина Полісся. Жіноче тіло і чоловіче тіло - це ті теми, які обирала не я. Всесвіт мене до цих тем привів. Коли я їздила по селах, то поміж основною темою - народна медицина і лікування - майже всі жінки говорили по своє особисте – як вони втрачали цноту, вагітніли, народжували. Часто мене запитують, чи не було мені соромно розмовляти на такі теми з жінками старшого віку. Мені було соромно слухати», - зазначає етнограф.

Ірина Ігнатенко описала чимало цікавих і невідомих традицій

Так до дослідниці почав іти матеріал про жіночу фізіологію, її зацікавило, а як було тоді. Почала до цієї теми приглядатися. Каже, що темою тілесності народознавча наука не дуже цікавилась, а «Жіноче тіло» - книжка про те, як жіноча фізіологія впливала на повсякденне, обрядове життя, бо жінка була заручницею свого тіла. 

«В тодішньому традиційному суспільстві був чіткий план розвитку життя. Якщо людина проживала його дещо інакше, то суспільство її маргіналізувало. Народився, охрестився, одружився, народив дітей, помер. Все в чітко визначений час. Бути неодруженим і незаміжньою означало бути неповноцінними. Якщо чоловік неодружений, то його називали парубком, а незаміжню – дівкою, незалежно від віку», - каже пані Ірина.

Додає, що регулювати вагітність не було чим. Контрацептивів не було, а народна мораль це забороняла. Жіноче тіло мало народжувати стільки «скільки Бог дасть». Тому вагітність наступала майже щороку. 

«Багато дітей помирало, бо не було належного догляду і не було кому за дітьми дивитись. Всі працювали. Ставлення до смерті було філософське – "Бог дав, Бог взяв"”,- додає дослідниця.

Дослідниця має кілька книг присвячених етнографії

Ірина розповідає, що колись була така традиція спання, коли хлопець і дівчина разом спали і нічого більше. Дозволялись обійми, дотики, поцілунки. Молодь, особливо дівчата, не знали, а що таке «більше». Батьки і діти про це не говорили. 

«Одна бабуся мені казала, як добре, що молодь зараз все знає, бо вони нічого не знали. Інколи саме через це «незнання» дівчата потрапляли в халепу. Я веду до того, що будь-яка традиція – це не завжди безумовне добро», - зізнається етнограф.

Охочиш послухати про книги Ірини Ігнатенко було чимало

Про чоловіче тіло дослідниця, зізнається, не збиралась писати, але всі запитували, як так, що про жіноче написала, а про чоловіче - ні. Але в якийсь момент, їй самій стало цікаво. 

Модератором презентації був начальник міського управління охорони здоров'я Борис Ткач

“Я побачила, що чоловіче тіло чоловіку проблем не робило, за виключенням одного, якщо він був статево здоровим і міг жити з своєю жінкою. Коли у подружжя не було дітей, жінка могла подати до суду, і тоді їх розлучали», - каже авторка.

Ірина розповідає, що окрім слів жінки, довести хворобу чоловіка мав і лікар. Самі ж чоловіки часто винуватили в таких ситуаціях жінок, які нібито їм «поробили».

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую