Подорожуємо Україною. Тарасова гора у Каневі стала національною святинею

В останні роки життя великий український поет Тарас Шевченко мріяв оселитися у Каневі поблизу Чернечої гори. Коли стоїш на цій горі і дивишся, як у ніг розкинувся широкий Дніпро, а далі – кручі, вкриті лісами, розумієш, чому Кобзарю так подобалися ці місця. І хоч жити тут йому так і не судилося, зате тут поет знайшов свою останню домівку. А його могила стала святинею для багатьох українців, щороку сюди приїздять тисячі його шанувальників та українських патріотів.

Краєвид на Дніпро з Тарасової гори.

Подолавши майже 400 сходинок, ми опиняємося на широкому майдані, звідки відкривається мальовнича панорама Дніпра. А ще вище, немов курган, височіє могила Шевченка. Над нею на височенному п’єдесталі «стоїть» сам поет.

На гору ведуть мальовничі сходи.

Сторінками історії
У 1859 році, після 12-річного заслання, Тарасу Шевченкові вдалося побувати на Україні. Він блукав Канівськими горами, насолоджувався краєвидами та мріяв збудувати тут собі хату. Оселившись на рідній землі, він мріяв про одужання та нове життя. Шевченко навіть відміряв ділянку під своє обійстя та намалював кілька проектів власної хати.
Однак мрія про будинок на дніпровських круч залишилася нездійсненною. Поета знову відправили у Санкт-Петербург, заборонивши приїжджати на Батьківщину. Через два роки Кобзар помер, і лише тоді зміг «повернутися» у рідні серцю місця.

Пам'ятник немов нависає над навколишнім простором.

22 травня, більш ніж через два місяці після смерті, Тараса перепоховали у Каневі. Спочатку думали облаштувати могилу на місцевому кладовищі, однак друзі наполягли на Чернечій горі, біля якої поет мріяв оселитися.
Щороку на могилу великого українця з’їжджалося багато людей, що дуже не подобалося царській владі. Так, художника Григорія Честахівського, який перші роки доглядав за могилою поета, за доносами жандармів викликали у Петербург і заборонили повертатися. А у 1914 році уряд заборонив святкувати сторіччя від дня народження Шевченка. Тим не менш, пам’ять про поета жила. На його могилу навідувався як простий люд, так і відомі земляки, серед яких Леся Українка, Микола Лисинко, Ольга Кобилянська, Володимир Винниченко тощо.
У 1884 році поряд із могилою збудували «Тарасову світлицю» - перший народний музей Кобзаря. В одній половині розмістилася експозиція, в іншій – жив доглядач могили Іван Ядловський. Цей канівчанин, який зустрічався із Шевченком в молодості, півстоліття присвятив догляду за його могилою. Він доглядав за деревами і квітами, власноруч майстрував багато речей і щодня привітно зустрічав відвідувачів, годував їх та поїв чаєм із зібраних навколо цілющих трав.

Народний музей "Тарасова світлиця" відновили у 1991 році.

У світлиці.

У 1925 році Чернеча гора, яку народ перейменував у Тарасову, стала заповідником. Наприкінці 1930-х тут спорудили великий літературно-меморіальний музей, а могила набула сучасного вигляду – над нею встановили бронзовий пам’ятник Шевченка роботи Матвія Манізера та Євгена Левінсона. У воєнні роки німці пограбували музей і влаштували у ньому спершу казарму, а потім – концтабір.

На території заповідника є великий літературно-меморіальний музей Тараса Шевченка.

Сучасність
Зараз у просторих залах Шевченківського музею зберігаються понад 20 тисяч експонатів, серед який найцінніші – це офорти Шевченка та меморіальні речі. Також тут представлені рідкісні видання його поезії, архівні фотографії та документи, твори народного мистецтва та роботи відомих художників. Зважайте, що музей працює лише до 16 години, тому краще приїхати завчасно, щоб встигнути обійти його зали.

Хрест, що стояв на могилі Кобзаря з 1884 по 1923 роки.

Цікаво, що у 1990-х відновили «Тарасову світлицю», яку розібрали під час будівництва нового музею. Щоправда, тепер вона розташовується не на старому місці, а вище по схилу. Тут можна побачити копію портрета Кобзаря пензля Іллі Рєпіна, меморіальний вінок, який у 1912 році на могилу Кобзаря поклав московський актор Георгій Бурджалов, ікони та вишиті рушники. У другій кімнаті з’явилися меморіальні речі доглядача могили Івана Ядловського та його родини.

Пам'ятник, що стояв на могилі з 1923 по 1939 рік.

На території заповідника можна побачити залізний хрест та погруддя Кобзаря, які стояли на могилі у різні роки. Також тут є цінні дерева, відшукати які легко за допомогою інформаційних табличок. Наприклад, ростуть тут могутні дуби, які, згідно легенди, посадили родичі Шевченка на честь сторіччя від дня його народження. Є тут верба, посаджена із гілки, яку привезли із казахського міста Форт-Шевченко (колись Новопетровська фортеця), де поет відбував заслання та власноруч заклав парк.

Дуби, за легендою, посаджені родичами Шевченка.

Під Тарасовою горою тече могутній Дніпро.
 

Як дістатися до Шевченківського національного заповідника
Із Хмельницького до Канева близько 400 км, їхати слід через Козятин та Білу Церкву:

Заповідник розташований у Каневі, на Тарасовій горі. Ось схема добирання від автовокзалу:

До самої могили можна потрапити у будь-який час. А от літературно-меморіальний музей і «Тарасова світлиця» працюють з 9.00 до 16.00. Вихідний – понеділок.
Вартість вхідного квитка до музею становить 20 грн (школярам і студентам – 10 грн), до світлиці – 10 грн (школярам і студентам – 5 грн).
Читайте також, як можна здійснити мандрівку у часі, побувавши у Переяславському скансені (музеї просто неба).