У Білогір’ї переконані, що без суттєвих вливань коштів об'єднання громад не працюватиме

Рік тому Білогірська селищна рада винесла рішення об'єднатися із населеними пунктами Залужжя, Гулівці, Юр'ївка, Мокроволя, Семенів, Денисівка, Квітневе. З району чиновники їздили у всі сільські ради, були на зібраннях мешканців, пояснювали, що дасть об'єднання. Кажуть, люди ніби погоджувалися, але депутати не проголосували за об'єднання.

- Погодилася на об’єднання лише сільрада села Семенів, але ми все одно не змогли об'єднатися, адже територіально ми не межуємо, – пояснює Анатолій Денисюк. – Зараз ми продовжуємо працювати у цьому напрямку. Але в той же час я розумію, що без суттєвих вливань коштів об'єднання не працюватиме. Лише Білогір'я може себе забезпечити, усі інші сільради дотаційні. Навіть якщо усі податки залишатимуться на місці, цих коштів не вистачить на ремонт доріг, дитячі садочки, медицину тощо. Наприклад, наш бюджет – 7,5 млн грн. А щоб замінити водопровідну мережу, знадобиться два мільйони. Мені подобається досвід Польщі, де спершу побудували дороги та привели все в порядок за рахунок європейських коштів, а тоді провели децентралізацію.

- Чим зараз живе Білогір'я, які галузі економіки представлені, які підприємства працюють?

- До Білогірської селищної ради, окрім самого селища, входять також села Українка, Закіт, Карасиха і Тростянка, населення становить 6300 чоловік. Наш район переважно сільськогосподарський, у нас є декілька великих ферм, які орендують у людей паї та вирощують різні зернові культури. Також є молокозавод, птахофабрика, комбінат хлібопродуктів. П'ять років тому це підприємство випускало білогірське борошно, яке користувалося попитом на ринку. Зараз планують запустити цю лінію знову. Є в нас хлібозавод, ремонтно-механічний завод, котрий виготовляє газові котли. Велике підприємство “Перлина Поділля” займається вирощуванням зернових, свиней, великої рогатої худоби, а також виробництвом пластикових вікон.

- Знаю, що нещодавно затвердили генеральний план Білогір'я. Що це дає місцевій громаді?

- Старий генплан був ще з радянських часів. У новому ми витримали усі сучасні норми і стандарти, запланували територію під нові житлові масиви, а також промислову зону, куди можна залучати інвесторів для будівництва підприємств. А для людей неоціненний плюс – вони нарешті зможуть отримувати ділянки під будівництво, офіційно змінювати цільове призначення своїх ділянок (доки генплан не був затверджений, це було неможливо).

- Які нагальні проблеми вирішуєте?

- Була проблема з опаленням у двох дитячих садочках. Ми замінили опалювальну систему, перевели на тверде паливо. Тепер не залежимо від опалювального сезону, як тільки стає холодно, даємо тепло.
Цьогоріч ввели в експлуатацію першу чергу очисних каналізаційних споруд. Якщо зможемо отримати кошти з державного бюджету, введемо другу чергу. Вже розроблена проектно-кошторисна документація і проведена експертиза. Це дуже актуальне питання, адже в селищі є централізоване водопостачання, а очисних споруд не було.
Також нам потрібно провести напірний колектор до очисних споруд, що забезпечить каналізацією лікарню та масив навколо неї. З власного бюджету ми зможемо покрити лише частину витрат, тому будемо просити кошти у держави.
Також маємо потрібний проект на каптаж джерел (пристрої, що дозволяють збирати та виводити підземні води на поверхню для їх використання – прим. авт.), вартість якого 12 млн грн. Він дасть змогу зменшити вартість води для населення.

- У чому він полягає?

- У нас висока вартість води (11 грн за 1 куб. м води та 9 грн за 1 куб. м стоків), оскільки насоси, що качають воду, постійно працюють та витрачають багато електроенергії. Якщо вдасться втілити проект у життя, ми зробимо два резервуари по 500 куб. м, куди вночі закачуватиметься вода, а вдень – роздаватиметься у мережу. Зараз проект на експертизі, будемо подавати його для фінансування і на обласний, і на державний рівень.