Про політичний сезон від Сергія Лабазюка: урядова криза, реформи і кнопкодавство

Підсумки останнього політичного сезону та його фіналу підбиваємо разом із народним депутатом, представником Хмельниччини у Верховній Раді Сергієм Лабазюком.

– Сергію Петровичу, ефективність роботи парламенту знижується. Коефіцієнт працездатності – не більше 20-30%, бо з 60-70 запланованих на тиждень законопроектів добре, якщо депутати не починали забалакувати якусь тему і приймали 10-15 рішень… Це як у приказці про «поганого танцюриста»… Що заважає?

– Власне, те й заважає… - усміхається нардеп. - У нас політики не звикли брати відповідальність на себе і відповідати за свої дії перед суспільством. Якби це було, то, повірте, картина була би абсолютно іншою. Як представник від Верховної Ради в ПАРЄ, постійно спостерігаю, як працюють колеги з усієї Європи там. Нещодавно зустрічався також зі своїм колегою з Азербайджану.

Він вже більше десяти років – місцевий депутат. Запитую: в чому секрет того, що його переобирають виборці? Відповідає: працюю чітко в межах депутатських функцій і не обіцяю людям «золотих гір», які неможливо виконати. Саме цього бракує в наших реаліях.

– Чесно кажучи, досі дивуюся перевтіленню деяких колег, з якими тет-а-тет, в кулуарах, можна поговорити про реальні речі й тверезо розібрати ситуацію, але як тільки включаються камери, або вони виходять до трибуни, таке враження, що це абсолютно інші люди. Іноді акторам є чому повчитися в сценічних образах політиків. Дійсно якість парламенту кульгає, м’яко кажучи.

– В чому головні проблеми?

– По-перше, критично низька відвідуваність засідань. Фактично єдиним «результативним» днем у Раді в пленарний тиждень залишився вівторок. Зазвичай у четвер явка занизька. У п'ятницю на засіданнях – лише кожен четвертий депутат.

По-друге, не вирішується ніяк заїжджена усіма тема кнопкодавства. Є десятки прикладів відео фіксації, коли депутат голосує за шістьох! Але мій законопроект щодо кнопкодавства не хочуть розглядати в Раді вже друге скликання підряд, бо це не вигідно. Бо тоді взагалі перестануть прийматися законопроекти через недостатню кількість голосів у залі.

Ще яку проблему бачу – це наявність так званого законодавчого «спаму». Значна частина зареєстрованих законопроектів із понад 9000 ініціатив на цій сесії - чистий популізм.

– Як змінити ситуацію?

– Насамперед тут – питання особистої відповідальності й моральності. За останні роки довіра до парламенту суттєво знизилася, бо депутати завжди в центрі уваги, на виду. Так от, для того, щоб не перетворити остаточно Раду в парламентське «болото», маємо показувати приклад ефективного законодавчого органу. Бо ж риба гниє з голови!

– Що позитивного і навпаки можна виділити в роботі Ради за останню сесію?

– Головні та ключові події відбулися, фактично, на останньому пленарному тижні. Як на мене, перша половина сесії – без особливих результатів. Останні півтора місяці були найбільш результативними та показовими в роботі.

Значна частина зареєстрованих законопроектів на цій сесії - чистий популізм, - переконаний народний депутат.

– Давайте коротко зупинимося на реформах, які підтримала Рада і які торкаються практично кожного українця. Зокрема, це пенсійна реформа та медична.

– Найголовніше зараз – те, що нарешті зрушили віз реформ з місця. Якщо говорити про медицину, то у всіх цивілізованих країнах, які дбають про здоров'я своїх громадян, на неї виділяють не менше ніж 8% ВВП. У нас медицину фінансують за залишковим принципом, фактично на 10–15% від потреби. Ця ситуація повинна докорінно змінитися після реформи.

Але цього недостатньо. Без продуманої стратегії та ефективного управління не буде бажаних результатів. Тому реформа має впроваджуватись не лише центральною владою, а й на місцях, саме органами місцевого самоврядування. Бо будь-які реальні зміни починаються знизу!

Що стосується пенсійної реформи, то реальні зміни люди мають відчути в своїх кишенях, от тоді це реформа. Саме пенсійна реформа можлива виключно за рахунок розвитку реального сектору економіки та створення нових робочих місць. Тому на цьому треба робити акцент. Лише так зможемо говорити про справжнє подолання дефіциту пенсійного фонду, а отже – достойні пенсії для наших громадян.

Усі реформи люди мають відчути у своїх кишенях

– Головною інтригою останніх робочих тижнів парламенту стало реаліті-шоу навколо зняття депутатської недоторканності з ряду депутатів. Влада діє за принципом «кнута і пряника»? Чи розпочалася реальна боротьба з корупцією?

– Насамперед, якщо аналізувати ситуацію в цілому, то боротьба з корупцією посилилася з точки зору активності ГПУ, НАБУ, включаючи САП. Тут справді можна говорити про посилення діяльності наших правоохоронних органів. Це однозначно плюс. Тому неминуче це торкнулося і депутатського корпусу.

Але якщо ми говоримо в контексті саме скасування депутатської недоторканності, тут, як на мене, «палиця з двох кінців». Поясню.

З одного боку, тема настільки «викликає оскомину в людей», що дійсно скасування депутатської недоторканності може стати лакмусовим папірцем у поверненні кредиту довіри до влади.

Депутатам треба стати на один рівень з громадянами і знати, що ми живемо в тій самій системі, в якій живуть вони. Але насправді не недоторканність захищала всіх корупціонерів, а сама система.

Питання скасування недоторканності спрацює лише в комплексі з повним реформуванням судової системи і всієї системи української влади. Тільки тоді матимемо результат! Саме за це виступає наша депутатська група «Воля народу».

– Тобто, Ви проти скасування недоторканності? Правильно?

– Я особисто «за» скасування недоторканності і не ховаюся за мандатом, - інтонаційно наголошує Лабазюк. - Але не можна бути занадто кардинальними у цьому питанні. Бо, як наслідок, депутати можуть стати заручниками ситуації та ручного управління.

У багатьох країнах світу існує депутатська недоторканність. У деяких з них вона повна, а в деяких – часткова.

Наприклад, в деяких країнах депутати захищені від арешту і кримінального переслідування лише на час парламентської сесії. Наприклад, в США, Норвегії, Філіппінах.
В усіх європейських країнах існує депутатська недоторканність. Інше питання, що вона має мати певні межі.

– До Вас запитання, як до члена аграрного комітету та учасника робочої групи по земельній реформі. Як бачимо, досі не підготовлено і професійно не обговорено законопроект, який має убезпечити українців від можливих ризиків відкриття ринку. Де гарантії того, що простого селянина таки не позбавлять доступу до землі?

– Особисто я, як член профільного комітету і загалом наша депутатська група «Воля народу» виступаємо проти скасування мораторію на продаж землі без прийняття відповідних рішень про обіг землі, підтримку фермерів, належну фінансову підтримку сільгосптоваровиробників. Потрібно розробити надійну, максимально досконалу законодавчу базу в цьому питанні. Поспіх у даному питанні – шкідливий. Нам потрібен цивілізований законодавчо врегульований ринок. На цьому я неодноразово наголошував.

Треба також зупинити вводити людей в оману. Бо як тільки хтось із політиків бачить, що може заробити політичні бали на темі, одразу питання переходить з конструктивної площини в популістичну. Саме це заважає нормальному процесу.
Земля – багатство, яке ми отримали від дідів-прадідів. Тому спекулювати на цій темі – зась!

Спекулювати на темі землі не можна!

– Багато розмов в політичних коридорах було довкола Урядової кризи. Як думаєте, це питання загостриться із початком нового політичного сезону? Є підстави?

– Думаю, ні. В цьому не зацікавлені ні на Грушевського (Кабінет Міністрів – ред.), ні на Банковій (Адміністрація Президента – ред.). Впевнений, для Прем’єра і Президента важливо зберігати політичну стабільність. Що би хто не говорив, але ми бачимо посилення нехай повільних, але позитивних соціальних тенденцій. Тому далі вони будуть зосереджуватися на тому, аби працювати на стабілізацію зростання соціальних стандартів життя. Бо політичні кризи – це завжди крок назад, а нам потрібен рух вперед.