У пошуках диваків і цікавих місць на Поділля приїхала експедиція «Ukraїner»

«Ukraїner» – це унікальний проект з дослідження історичних земель України, в якому є історії про цікаві місця, людей, мистецтво та їжу. За рік команда проекту побувала на Закарпатті, Поліссі, Бесарабії, Полтавщині, Приазов’ї і Сіверщині. І саме зараз вони мандрують Поділлям.

Автор проекту, письменник та мандрівник Богдан Логвиненко розповів, що спочатку він хотів показати Україну іноземцям, якою її ще ніхто не бачив, а виявилося так, що проект став важливим для українців.

«Я досить довго подорожував світом і мене часто питали, що таке Україна, чи можу я показати якесь відео про міста, про людей, які там живуть? Я цього зробити не міг, тому й виникла ідея такого проекту. По суті ми почали займатися культурною дипломатією, що мало би робити міністерство туризму, якого в Україні просто немає. Але згодом зрозуміли, що цей проект важливий і для самих українців, адже за статистикою більше 30% людей ніколи не виїжджали навіть за межі своєї області», – поділився Богдан Логвиненко.

«Ukraїner» – це близько 150 волонтерів, численні відеорепортажі, блоги і безліч матеріалів, які переклали вже на сім мов.

На Поділлі експедиція всього тиждень. Вони якраз закінчили зйомки у Вінницькій області, але вже встигли побувати у Летичеві відзняли види фортеці у Меджибожі.

«Базар у Летичеві це унікальне явище, адже в більшості міст, навіть закордоном, такого немає. І там нам вдалося знайти жінку, яка продає рибу вже близько 30 років. Це не буде можливо окрема історія, але точно увійде до відеоблогу. Здавалося б – пересічна особа, але з іншого боку ця жінка 30 років робить те, що любить, бачить в цьому якесь натхнення і може надихати інших. Через такі прості речі ми й намагаємося показати справжність і глибину України. Наприклад на Закарпатті є такий чоловік, який сам конструює гоночні автомобілі, і колись навіть їздив з ними на виставки у Ленінград. На Вінниччині є фермер, який все дитинство збирав гриби, а потім дізнався, що це трюфелі, і тепер продає їх київським ресторанам. Хтось заснував якийсь музей, хтось зібрав колекцію унікальних рушників… Таких прикладів є по всій Україні. І здавалося б що там мають бути автобуси з туристами, а насправді таких людей доводиться відкривати уперше. І в цьому ми теж вбачаємо нашу місію», – розповіла продюсер проекту Наталка Панченко.

Одну з таких історій хмельничанам показали на відео. Це історія про німця Мішеля Якобі, який 10 років тому приїхав у невеличке село на Закарпатті, щоб врятувати від вимирання особливий вид буйволів.

Підписатися на канал "Є" в Youtube

Автори проекту кажуть, що таких людей, дуже часто вважають божевільними, бо у селі, звідки усі «виїжджають класти плитку до Чехії», ніяк не зрозуміють чоловіка, який проміняв комфортне життя у Німеччині і приїхав «доїти у селі буйволиць».

«В нас є історія, яка вийде вже через тиждень, про жінку Оксану з Києва. Вона купила невеличку ділянку на Арабатській стрілці і зробила там невеличку агросадибу. Вона намагається подовжити сезон і не закривається, як усі інші, адже там є термальні води і теоретично туристи могли би приїжджати взимку. І вона одна намагається все це розкрутити, навіть розробляє логотип Арабатської стрілки. А місцеві її не розуміють і кажуть, що це "агро-" тільки відлякує туристів. Але ми знімаємо історії про таких людей, бо вони цікаві, бо вони намагаються щось змінити навіть там, де здається абсолютна безвихідь. Можливо у них не завжди все виходить, але все-одно. Бо коли ми подорожували по Закарпаттю, усі просили зняти щось про вирубку лісів. Але коли ми почали запитувати, чи є хоч хтось, хто намагається з цим боротися, і хто би міг нам про це розповісти, нікого не знайшлося. На Приазов’ї ще був випадок, коли поцікавилися, чому там ніхто не вирощує виноград, адже там колись було розвинене виноробство. А нам кажуть: "А пам’ятаєте, що в Радянському Союзі сухий закон був?...". І це мені каже людина мого віку!... Я не пам’ятаю сухого закону, я не можу його пам’ятати в принципі. Тобто, нам здається, що Радянський Союз у минулому, але в багатьох селах це теперішнє. І чим далі на Схід, тим більше це відчувається», – розповів Богдан Логвиненко.

Підписатися на канал "Є" в Youtube

Крім того проект охоплює й нацменшини. Команда «Ukraїner» робила сюжети про албанців, болгар, греків, ромів і навіть старовірів різних напрямків. Таким чином автори хочуть показати, що Україна це не лише українці, а й інші народи, які живуть у досить різних умовах. Найяскравіший приклад – роми. Зі слів Богдана Логвиненка, лише в Україні у них налічується близько 20 діалектів, і роми з Одеси можуть не зрозуміти ромів із Закарпаття. Але щоб показати цю відмінність, для сюжету обрали три табори із Закарпаття, адже саме там вони найбільше зберегли свою національну ідентичність.

Відео про ромів на сайті поки що не розмістили, але можна знайти блог про поїздку до них.

Кожна експедиція «Ukraїner» триває три тижні і кожного дня мандрівники відвідуюють до трьох міст, сіл і селищ. За цей період вони встигають відзняти аж 30 відео, хоча на початку проекту планували робити лише по три з кожної експедиції.

«У кожному регіоні, коли виїжджаємо, у нас все-одно страшенне відчуття, що ми багато не встигли показати. І дуже хотілося, щоб після того, як ми проїдемо усі 16 регіонів, проект не мав кінця. Можливо не ми, можливо це буде інша експедиційна група, але щоб хтось постійно їздив і шукав історії, бо їх насправді безліч», – поділилася Наталка Панченко.

А заключним етапом проекту стане вихід документального фільму про Україну, де кожен регіон представлятиме один герой.

Пізніше команда «Ukraїner» планує видати ще книги-журнали за експедиціями.

Поки що на сайті проекту є матеріали з Закарпаття, Полтавщини і Приазов'я. Але сайт постійно наповнюється і перше відео з Поділля автори обіцяють викласти вже за кілька місяців, решту – упродовж року.

До речі, приєднатися до проекту «Ukraїner» може кожен: або розповідаючи про цікавих людей-диваків, які можуть щось змінювати, та неймовірні місця, про які навіть не здогадуються інші, або приєднавшись до команди у якості експедитора чи перекладача.