ye-logo.v1.2

Нас цікавлять не ті, хто вбив рідних, а замовники, які наказали це зробити, – донька Миколи Дзявульського

Суспільство 2747

Оксана, донька Героя Небесної сотні Миколи Дзявульського каже, вірить у те, що винні у вбивстві її батька будуть покарані.

Він тримався, не відступав. Був завжди одним із перших, ніколи не боявся, не ховався за спини інших. Його називають вчителем від Бога, людиною з великої літери. Кажуть, він був романтиком, одним із тих, за ким неможливо не піти. Що б не робив чоловік, у справу вкладав душу і серце. Чи це була робота з дітьми, чи з громадою. Тому такою тяжкою була ця втрата, і так важко близьким стримувати сльози.

Микола Дзявульський – громадський активіст, вчитель географії та біології. Чоловік загинув від кулі снайпера на Революції Гідності, коли виносив на руках пораненого товариша. Куля влучила йому в серце, пробивши гаманець і паспорт у нагрудній кишені.

«Тато не міг просто так сидіти вдома, коли в країні хазяйнували бандити, не міг терпіти, хотів щось змінити. Так було під час Помаранчевої революції, так було і в 2013 році. З перших днів протесту він поїхав до столиці. Україна для нього справді була всім, кажу це без всякого пафосу…», – говорить донька Героя Оксана.

Жінка розповідає, що батько завжди брав активну участь у політичному житті міста та країни. Займався патріотичним вихованням молоді. Він був вчителем і багато часу приділив дітям, розповідав їм правдиву історію України, а не ту яку ми вчили в школі з підручників.

«Батько завжди розповідав про те, як боролися та віддавали своє життя за Україну наші предки. Він завжди був у цьому заглиблений. Виступав проти корупції. Дякуючи йому, на місцевому рівні вирішувалось багато важливих питань. Він багато працював, ми дивувались, коли батько встигав робити роботу і приділяти увагу сім’ї», – ділиться Оксана.
Вона розповідає, що коли розпочалась Революція Гідності, батько довго не думав, що йому робити, відразу вирішив, що їде в Київ.

«З перших днів Євромайдану батько активно протестував проти влади. У Шепетівці збирав людей, відправляв їх у столицю, знаходив для цього транспорт. Він був координатором Шепетівського осередку ВГО «Майдан», піклувався про кожного земляка, який приїжджав на мітинг. Батькові доводилося постійно їздити із Шепетівки у Київ і навпаки», – каже донька Миколи.

Напередодні того трагічного дня пані Оксана розмовляла з Миколою Степановичем по телефону. Він казав, що його мобільний розрядився, а рюкзаки в Жовтневому палаці вкрали. Втішав її і матір, що дасть хлопцям гроші на зарядний пристрій, і вже вранці зателефонує. Наступного дня, 20 лютого, вона так і не змогла додзвонитися до батька.

«За день до того, як батька не стало, я говорила з ним, у нього був прекрасний настрій, хоча я його дуже просила, щоб їхав додому. Я бачила всю небезпеку, яку показували по телебаченню, але він запевняв, що там все добре і спокійно. Просив, щоб я не нагнітала ситуацію. Сказав, що має дочекатись друга і обов’язково повернеться додому. Я тішила себе думко, що батько зателефонує, але на душі був неспокій і передчуття чогось страшного», – пригадує жінка.
Активна життєва позиція не дозволяла батькові стояти осторонь процесів, які відбувались на Майдані. Оксана впевнена, що він і сьогодні він був би в епіцентрі подій.

Дружина Миколи Степановича Надія розповідає, що її чоловік був дуже порядною, доброю та чесною людиною
«Він був найкращим. Він дуже Любив Україну, вона для нього була понад усе. Коля був з родини репресованих, тому все що творилося в країні, йому боліло давно. І варіанту, щоб не йти Майдан, у нього не було», – розповідає пані Надія.

Жінка каже, без Миколи Степановича їй живеться дуже важко, бо він був для неї всім і сподівається, що його самопожертва буде даремною.

А дочка загиблого Героя каже, що вже навчилася жити без батька, хоча звикнути до цього дуже важко.
«Потихеньку, я звикаю жити без тата. Це важко, особливо тоді, коли родина збирається на свята за одним столом і ми розуміємо, що когось дуже не вистачає. Це словами не передати. Я усвідомила, що його не повернути, але постійно пам’ятаю і згадую його. Для мене він завжди живий», – розповідає Оксана Миколаївна.

Жінка каже, що хоч і не задоволена тим, як проходить розслідування, але вірить, що винних у смерті батька покарають.

«Для багатьох мої слова можуть здатися наївними, але все таки, я вірю в те, що винні будуть покарані. На жаль, розслідування вбивства батька, просувається не так швидко, як би нам цього хотілось. Проте, я дуже сподіваюсь, що винні будуть відповідати за свої дії», – розповідає пані Оксана, дочка загиблого Героя.

А дружина Миколи Дзявульського Ніна Петрівна каже, що вже не вірить у те, що винних покарають. Жінка розповідає, що за час розслідування змінилось декілька прокурорів, а ніякої користі від них немає.

«Процес розслідування нас не влаштовує, бо у прокуратури постійно чогось не вистачає: то матералів, то техніки, а то фактів недостатньо. Але людям, які втратили своїх близьких, хочеться, щоб той клубок швидше розплутали. Найбільше нас цікавлять не ті, хто вбив наших рідних, а замовники, які наказали це зробити», – наголошує Оксана Миколаївна.

У Шепетівці на фасаді будинку відкрили меморіальну дошку Герою Небесної сотні, Герою України Миколі Дзявульському.

Жінка каже, що її матері виплачують грошову компенсацію, але вона не любить про це говорити, бо гроші ніяким чином не замінять людину.

«Я не люблю розмовляти про гроші, бо матеріальні відшкодування, не замінять і не повернуть рідних. Ніякими коштами не можна оцінювати людське життя, яке принесене як самопожертва», – каже пані Оксана.

Також жінка вважає, що в країні не відбулося кардинальних змін, і в при владних кабінетах сидять ті, хто був до Ревоюції Гідності. Можу зміни й відбулися, але вони незначні, тому й непомітні.

«У владних кабінетах, надалі діє система, що й до Революції Гідності. Там змін немає. Я думаю зміни відбулися тільки у свідомості людей. Багато чого змінилася у їхньому середовищі. Молоді люди стають справжніми патріотами. Я дуже радію, коли бачу, як маленькі діти у вишиванках, співають гімн тримаючи руку на серці. Такого раніше не було, більшості з нас так не виховували. Зараз молодь зовсім інша. На мою думку, вони стали більш свідомими, і з любов’ю ставляться до своєї держави. Я вважаю, що доля України в їхніх руках. Адже молодь – це наше майбутнє», – каже Оксана Миколаївна.

У Шепетівці на фасаді будинку відкрили меморіальну дошку Герою Небесної сотні, Герою України Миколі Дзявульському.

Ще одну меморіальну дошку встановили на фасаді Шепетівського навчально-виховного комплексу №1.
Також загиблому Герою Президент України Петро Порошенко присвоїв звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка” (посмертно) Небесній Сотні.

А Хмельницькому на честь героів Небесної сотні зведено дзвіницю.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую