ye-logo.v1.2

Цей день в історії Хмельниччини: 24 січня

Історія 2881
Штурм адмінбудівлі у Хмельницькому 24 січня 2014 року
Штурм адмінбудівлі у Хмельницькому 24 січня 2014 року. Фото: з архіву

Про новосілля кам'янецьких гімназисток, відроджену символіку міста та штурм Хмельницької облдержадміністрації.

24 січня 2014 року на вимогу хмельницьких євромайданівців була скликана позачергова сесія Хмельницької обласної ради. На неї прийшли 63 депутати. Вимагаючи від депутатів прийняти звернення про перевибори парламенту та відставку Януковича, активісти штурмом взяли адмінбудівлю. Того дня депутати таки прийняли рішення про перевибори та відставку президента. Та активісти поставили й іншу вимогу - губернатор має написати заяву на звільнення. Однак ні заяви, ні Василя Ядухи того дня так і не побачили. Хмельницьке управління МВС порушило кримінальне провадження за фактом захоплення приміщень державної влади.

24 січня 2015 року терористи обстріляли Маріуполь. Було обстріляно житловий мікрорайон «Східний» та блокпост Збройних сил України в селищі Виноградне. За остаточною інформацією СБУ від 7 травня 2018 року, загинуло 29 людей, поранено 92 громадян, серед загиблих та поранених родини, діти, підлітки. В списку загиблих і військовослужбовець Дмитро Васильович Миколайчук 1993 року народження з села Ломачинці Віньковецького району.

У 1992 році 24 січня Кам’янець-Подільська міська рада затвердила відроджену символіку міста: герб (на блакитному фоні золоте сонце з шістнадцятьма променями, а над ним золотий хрест) і прапор (на блакитному фоні в центрі прапора золоте сонце з шістнадцятьма променями). Також депутати заборонили без дозволу міської ради використовувати символіку Кам’янця-Подільського з рекламною та комерційною цілями та на товарних знаках. Надалі символіка міста вдосконалювалася, але завжди мала за основу золоте сонце з шістнадцятьма променями.

У 1885 році в цей день було освячено будинок Кам’янець-Подільської Маріїнської жіночої гімназії. Спочатку Кам'янець-Подільська Маріїнська жіноча гімназія розміщувалася в міському будинку на вулиці Довгій (у Старому місті). Проте приміщення було тіснувате, тож 1872 року почалося активне листування з відповідними інстанціями про будівництво нового приміщення для гімназії. Через чотири роки імперська канцелярія ухвалила звести будинок гімназії на Новому плані — між Новим бульваром і Гунськими криницями. Проте поки склали кошторис, виділили кошти, минуло ще 6 років. Тож тільки 1882 року було укладено підряд на зведення нового корпусу гімназії. У грудні 1884 року будівництво завершилося, а 24 січня 1885 року гімназистки перебралися в нове приміщення (сучасна адреса — Шевченка, 24).

Гімназія мала 7 класів. Знання оцінювали за 12-бальною системою. Вихованкам, які закінчили повний курс навчання, надавали звання домашньої вчительки. Якщо ж випускницю нагороджували медаллю або книгою, то вона здобувала звання домашньої наставниці та право без іспитів вступити на педагогічні курси. Поведінка учениць перебувала під пильним контролем не лише під час занять, але й у позаурочний час. А оскільки у Кам’янці-Подільському було виявлено антиурядовий гурток, до складу якого входили учениці місцевої маріїнської гімназії, пропонувалося переглянути існуючі правила для гімназисток і зробити їх суворішими. Наприклад, ученицям правила закладу забороняли носити короткі зачіски, по дорозі додому зупинятися для бесід, заходити у громадські парки. Особливо суворо переслідувалося відвідування громадських і приватних бібліотек. За певні порушення карали навіть виключенням із закладу. 1906 року при Кам'янець-Подільській Маріїнській гімназії відкрили педагогічні класи. Кам'янець-Подільська Маріїнська жіноча гімназія діяла до 1920 року.

Нині ця будівля використовується під потреби однієї із середніх шкіл. Фото: rest.guru.ua

24 січня 1621 року було затверджено Інвентар маєтків князів Острозьких. Інвентар дає багатий і різноманітний матеріал стосовно поселень, що частково чи повністю належали родині Острозьких. Детальний опис 20 міст і 300 сіл, наявних у них ремесел і промислів, ярмарків і торгів, сільськогосподарських занять, фільварків та їхньої продукції дозволяє проаналізувати стан і рівень розвитку продуктивних сил описаної території. «Інвентар» складався в серпні 1620 року, напередодні укладення угоди про поділ спадщини князя Олександра Острозького між його спадкоємцями. Сама угода про розподіл була укладена 24 січня 1621 року у м. Ярославі. Сьогодні в Києві є скорочена версія «Інвентаря». Сам документ зберігається в бібліотеці Оссолінеум у місті Вроцлав, Польща. На сьогодні він складається з 403 аркушів.

У Старокостянтинові в замковій Троїцькій церкві збереглася унікальна фреска із зображенням похорону Олександра Острозького. Фото: з архіву

Цей документ пов'язаний з сумними подіями для всього роду Острозьких. Сам Олександр Острозький, молодший син наймогутнішого українського магната Василя-Костянтина Острозького, 1603 року в 33-річному віці раптово помер за загадкових обставин (за однією з версій його було отруєно). На руках 28-річної вдови, княгині Анни Острозької, залишилося восьмеро дітей. Однак її материнська доля також виявилася досить трагічною. Один за одним у дитячому віці померли троє синів: Василь, Олександр і Криштоф. А двоє старших - Адам-Костянтин і Криштоф, котрі і були власне законними спадкоємцями батьківських багатств, досягли дорослою віку, несподівано захворіли і померли один за одним у 1618 і 1619 роках. Після їхньої смерті спадкоємцями стали дочки князя Олександра: Софія Любомирська, Катерина Замойська та Анна-Алоїза Ходкевичова. Для справедливості розподілу маєтків потрібно було спочатку визначити їх економічну вартість. З цією метою і було проведено інвентаризацію володінь земель князів Острозьких. Взагалі поділу підлягало 620 населених пунктів, з них - 38 міст.

До речі, у замковій Троїцькій церкві в Старокостянтинові, перший камінь у фундамент якої був закладений ще князем Костянтином Острозьким у 1561 році, збереглася унікальна фреска із зображенням похорону Олександра Острозького та зображення герба князя на західній стіні.

24 січня 1839 року Подільське губернське правління затвердило (12 січня за старим стилем) кам’янецького купця Івана Олексійовича Калініна, обраного кам’янецьким міським головою, на цій посаді.

24 січня 1993 року в Кам’янці-Подільському освячено нові дзвони Кафедрального костелу святих Апостолів Петра і Павла. Їх відлили в Перемишлі з сплаву міді й олова, вантажівкою доставили до Кам’янця та за допомогою підйомного крана встановили на дзвіниці. Перший дзвін (найбільший) освячено на честь Богородиці Діви Марії. Він важить 1200 кілограмів і має діаметр 130 смантиметрів. На дзвоні зображено Божу Матір і Кафедральний костел. Другий дзвін (середній) освячено на честь святих апостолів Петра та Павла. Їх фігури, а також барельєф Старої фортеці прикрашають дзвін, який важить 750 кілограмів і має діаметр 90 сантиметрів. Третій дзвін (найменший) освячено на честь католицького святого Станіслава Костка. Його ж і зображено на дзвоні, який важить 350 кілограмів і має діаметр 60 сантиметрів.

На дзвонах костелу є зображення Богородиці, самого костелу, а також барельєф Старої фортеці. Фото з архіву.

В одному з номерів газети «Радянська Волинь», описувалася січнева погода 1925 року на півночі Хмельниччини: «Найхолодніший місяць зими січень цього року видався надзвичайно теплим. Середня температура повітря по станціях Волині коливалася від 0 до 0,6 градуса морозу. Від 1871 року такої теплоти у січні місяці не було. Лише січень 1899 року дуже схожий до сьогоднішнього. З 21 числа морози на Волині сягали 15 градусів. У самому кінці місяця теплішає і випадають дощики з снігом. Опадів у січні випало удвічі менше, ніж буває звичайно».
 

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую