Фігури Мазура про… Хмельницький

В останні вихідні вересня хмельничани відзначають День міста. Цього року святкування 589-ої річниці першої писемної згадки про місто припадає на 26-27 вересня. І сайт «Є», разом із партнером – компанією «Подільські води», вирішили уявити… Якби сталеві фігури Миколи Мазура могли говорити, які б цікавинки вони змогли розповісти про місто Хмельницький. Отож, «Фігури Мазура про…»

Ця історія тривала декілька років! У серпні 1925 року Проскурівська влада вирішила почати в місті асфальтування. Уклали угоду з одним товариством на влаштування асфальтових тротуарів по центральній вулиці 25 Жовтня, яка нині називається Проскурівською. Зробили навіть передоплату і згодом прибули декілька робітників, які привезли велетенський чан та паровий каток. Вони залили якоюсь бітумно-смоляною сумішшю два десятки метрів тротуарів та зникли. Згодом з’ясувалося, що фірми, з якою домовилася влада, просто не існує. Виявилося, в Проскурові асфальтуванням зайнялися шахраї. Утім, від аферистів залишився паровий каток, про який згадали в 1930 році. Тоді й вирішили довести справу з асфальтуванням тротуарів.

І це не Проскурівська! А Кам’янецька. Вона не лише найдовша в місті (майже сім кілометрів), а й найстаріша. Вона існує з моменту виникнення Плоскирова. Шлях, що вів з Кам'янця на Волинь, перетинав Буг саме в районі Плоскирова. Частина Кам’янецької дороги стала вулицею поселення, а на місці її перетину з річкою була насипана гребля і побудований міст із шлюзами. Вже на першому відомому плані Проскурова (1800 року) Кам’янецька позначена під назвою «Поштова дорога на Кам'янець». Щоправда, в радянські часи (з 1925 по 1991 роки) вона носила ім'я Фрунзе. В 1991 році вулиці повернули історичну назву.

У XV–XVІІІ століттях, коли Поділля входило до складу Речі Посполитої, збирати ярмарки та базари можна було лише за королівським дозволом. І в 1578 році польський король Стефан Баторій надав Плоскирову (саме таку назву в ті часи мав сучасний Хмельницький) привілей на проведення щорічних ярмарків на Новий Рік, на свята Святого Віта та Різдво. А щовівторка в Плоскирові працював базар із торговими рядами. Та найбільший ринок у місті, офіційно, з’явився в в 1987 році, коли міськвиконком надав дозвіл «Облспоживспілці» на облаштування першого великого речового ринку на Львівському шосе. Який згодом перетворився на цілий комплекс, який налічує три десятки ринків.

Точної дати заснування Хмельницького поки ніхто не знає. Є лише перша згадка про нього, яка припадає на лютий 1431 року. Тоді польський король Владислав 11-й за 100 гривень записує Янові Чанстуловському право володіння селами Голисин (нині Олешин) та Плоскирівці на річці Бог. І в офіційних документах тих часів нинішній Хмельницький називають як Плоскирівцями, так і Плоскировом. Наприкінці XVIII століття один російський писар написав Плоскирів, потім – Проскурів, потім знову Плоскирів і так далі, другий писар за ним повторив і... місто почали називати Проскуровом. У 1795 році була утворена Подільська губернія у складі Російської імперії і один з її повітів став називатися Проскурівським із центром у місті Проскурові. Хоча спеціального указу про перейменування Плоскирова в Проскурів й досі не знайдено. А 16 січня 1954 року Проскурів став Хмельницьким. Тоді місто отримало нову назву на підставі Указу Верховної Ради Української РСР, а Кам’янець-Подільську область перейменували на Хмельницьку.

Гетьман Війська Запорозького ніколи не був в Плоскирові. Найближчі до обласного центру населені пункти, в яких довелося зі своїм військом побувати гетьманові під час війни 1648-1657 років – Пилява, Старокостянтинів, Чорний Острів, Меджибіж. На відміну від цих міст і містечок, Плоскирів у ті роки не мав ані військово-стратегічного, ані адміністративно-економічного значення, тому Богдану Хмельницькому не було потреби спрямовувати на його здобуття головну армію. Плоскирівський замок козаки підкорили силами середнього загону. Але, незважаючи на історичні факти, саме Проскурів у 1954 році перейменували на честь гетьмана, якому тепер у місті є чотири пам'ятники.

Будинок на Проскурівській,1, який раніше мав два поверхи, а не три, спорудив наприкінці XIX століття проскурівський міщанин Соломон Барак на кошти, отримані від продажу... газованої води. На початку 1880-х років він привіз до міста перший апарат для насичення рідини. У дворі свого будинку, що колись розташовувався на місці нинішнього Торгового Центра («Дитячий світ»), Барак організував виробництво штучних мінеральних газованих вод, або як тоді говорили, «шипучок». У цеху, що нагадував звичайний сарай, підготовленою водою наповнювали циліндри з червоної міді, які були занурені в дерев’яних баддях із льодом. Після охолодження, воду газували, розливали у спеціальні пляшки, та розвозили по крамницях і ресторанах. В ті роки великим попитом користувалися два типи газованих напоїв: содова та сельтерська води.

Фігури Миколи Мазура вважають родзинкою Хмельницького. Наприкінці 1970-х років він отримав замовлення від Хмельницького обласного управління внутрішніх справ на побудову в міському парку (нині парк імені Чекмана) ігрового майданчика для дітей з метою ознайомлення останніх з основними правилами дорожнього руху. Протягом 1979-1984 років у парку, на площі у чотири гектари, було створено об'ємно-просторову композицію із 13 об'єктів – своєрідних металевих скульптур. Ще одна об'ємно-просторова композиція «Космос» з елементами кінематики була створена протягом 1986-1987 років для дітей у тому ж парку. Згодом вони почалися з’являтися й в інших місцях Хмельницького та навіть у Старокостянтинові. Унікальність скульптур полягає в тому, що вони виконані з металобрухту. Наразі у Хмельницькому розробляють серію туристичних маршрутів, серед яких будуть і маршрути по фігурах Миколи Мазура.

Підписатися на канал "Є" в Youtube

Проєкт «Фігури Мазура про…» опублікований у партнерстві з компанією «Подільські води».

У матеріалі використанні публікації сайту «Є» та уривки з книги Сергія Єсюніна «Прогулянка Проскуровом : історичні нариси».