ye-logo.v1.2

Яким було Поділля кілька сотень років тому

Історія 3520

Ми продовжуємо публікувати цікаві моменти з історії наших міст і сіл з видання “Історія міст і сіл Хмельниччини”, у якій відомості, зібрані і систематизовані Юхимом Сіцінським і Миколою Теодоровичем. Продовжуємо розповідь села Білогірського району.

Гулівці. У селі 1872 року відкрили церковно-приходську школу, яку утримували селяни за власні кошти. Працювала фабрика сільськогосподарських споруд та два млини. Вперше село згадується у 1545 році – в описі Кременецького замку. Також його під іменем села Голівки згадують 7 грудня 1601 року – як власність князя Януша Острозького. Ще одна згадка – як село Гулівець згадується в акті від 30 жовтня 1565 року. Село належало князям Острозьким, потім – князям Яблоновським, а коли Теофіла Яблоновська вийшла заміж за Лева Сапегу, село було її посагом. 1822 року його перекупив Залеський.

Денисівка. У 1887 році стару дзвіницю перебудовують під церковно-приходську школу, на що прихожани зробили пожертву 100 рублів. Вперше згадується в акті від 24 червня 1563 року у скарзі дружини пана Григорія Сенюти про крадіжку худоби. Князі Яблоновські у XVIII столітті побудували у селі церкву Святого архистратига Михаїла, яка згоріла 1865 року через необережне поводження з вогнем. Через три роки церкву відбудували – завдяки священику Наркісу Ковалевському. А 1881 року на пожертви приходської молоді створили так званий “Дівочий образ”, на якому з одного боку зображена Почаївська Богоматір, а з іншого – Покров Богоматері. Згодом на гроші прихожан розписали церкву. Біля Денисівки був хутір Ліпники, де збереглися давні вали та рови. Переповідають, що на місці хутора колись було село, яке спалили татари. З його мешканців залишилися лише двоє – Данило і Денис, яким вдалося сховатися. Після того, як татари пішли, вони вийли зі схованки і поселилися – один нап равому березі річки, інший – на лівому, від їхніх імен і пішли назви двох сусідніх сіл. Інші переповідають, що Денисівка виросла з хутора, і це – досить молоде поселення. А от Данилівка – набагато давніша. Неподалік від неї розташоване село Семенів, де є кілька урочищ, які мають назви Великий-Данек, Малий-Данек, Данькова-Гора, Данькова-Березина. Ці назви вказують на князя Данила Галицького, котрий був князем сусіднього міста Тихомеля, мабуть, заснував поселення свого імені. До того ж, поблизу вже існували міста з татарськими назвами: Човган (від Ченгізхан) - нині Теофіполь, а також Ченгизів – нині Чонгузов. Швидше за все, це була колонія з німецьких переселенців, яким князь Данило давав звільнені землі.

Жемелинці. Вперше, як власність Федора Чаплича-Шпановського згадується в акті від 1569 року – в універсалі короля Сігізмунда Августа про приєдання землі Волинської до корони. Польський король, під загрозою конфіскації земель, велить дворянам погодитися на об'днання та підтвердити згоду присягою. У списку тих, хто присягнув, є й Федір Чаплич-Шпановський, власникаЖемелинець.

Коритне. Село належало Конецпольським, потім – князям Блоновським, у яких 1844 року його купив Болеслав Рунневський.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую