«Звір-машина» власними руками

Застати вдома господаря майже неможливо, адже він постійно в роботі. Коли ми приїхали, Юрій Карлович разом із сином Олександром саме перевозив із долини сіно. На перший погляд його диво-трактор виглядає як кумедний агрегат із довгим «носом», з-під якого лупає, на диво тихий звук мотору. Та, за словами господаря, він не поступається за потужністю звичайному трактору, навіть кращий і сильніший. Щоб повною мірою відчути усі переваги і недоліки саморобного трактора, мені навіть довелося на ньому проїхатися. Примостившись на м’яких кріслах і тримаючись (водій – за кермо, а я – за все що попадало під руку), ми рвонули по сільській розбитій дорозі. Юрію Карловичу довелося кілька разів ловити мене, щоб не випала, паралельно демонструвати технічні можливості трактора і розповідати, з чого і як він його сконструював.
«У мене був «Москвич-2140», але на ньому ніхто не хотів їздити, – зізнається господар. – Казав синам, щоб відрізали від нього верх і каталися як на кабріолеті, але вони сказали, що не престижно, та й для господарства «Москвич» хоч і зручніший, ніж іномарка, але все одно, не найкращий». Щоб техніка не простоювала марно, хвацький господар вирішив адаптувати легковий автомобіль під трактор, більш затребуваний у селі. Роботи тривали протягом року, допомагала вся сім’я. Металеву основу для трактора зварив самостійно і вже на неї почав прилаштовувати усі механізми. До того ж, деталі на тракторі від чотирьох різних автомобілів відразу. Мотор, рульові тяги, одна із коробок передач, передні колеса та дрібні деталі із передньої панелі – від «Москвича». Задні колеса у трактора – від «УАЗу». Додаткову коробку, для низьких передач, причепив від «Газона». «Мій трактор має шістнадцять передач, – хвалиться господар, – жоден звичайний автомобіль стільки не має. Але ж мій – незвичайний!». Решітка на радіаторі і значок від «Жигулів», але після того, як за кермом побувала дружина – від решітки залишилися тільки уламки, а значок взагалі загубився. Як доказ невдалої поїздки коханої, чоловік демонструє шматок керма і поламану решітку. Сидіння у тракторі і бак для бензину теж від «Москвича», але останній використовується вкрай рідко, замість нього – пластикова пляшка. Пан Юрій каже, що для щоденних потреб трактор не бере багато бензину. А якщо влити у великий бак три-п’ять літрів, то він розтікається по усьому дну і на сільських, нерівних дорогах трактор глухне! Навіть сільські дороги не заважають розганяти агрегат до 60 кілометрів на годину, але на швидкості можна вилетіти з трактора, попереджає водій. «Найдальше я на ньому їздив у Вовковинці, – зізнається Юрій Калінський. – На добрій дорозі трактор їде на рівні з автомобілями, навіть частенько обганяти доводиться. Ось прилаштую на нього ще кабіну і ширші задні колеса, тоді він взагалі буде універсальний». Коли у Кайтанівці вперше побачили саморобний транспорт – усі збігалися дивитися, як на музейний експонат, зізнається господар. Діти ще й досі просять покатати їх. Але трактор – це техніка серйозна і слугує лише для господарства – перевезти сіно, дрова, мішки з різним провіантом. Загалом трактор може перевозити одночасно одну тонну вантажу, але господар не зловживає технікою, береже. Саме тому, каже, і не ремонтував його ще жодного разу за два роки. «Мій трактор значно кращий, ніж ті, китайські, які зараз заполонили ринок, адже в мене техніка – звір, і вона значно краща за коня, – каже пан Юрій, – адже її годувати не потрібно, доглядати так ретельно. А користі від трактора більше, адже вже незабаром хочу облаштувати його і орати городи. Поки що я тільки тягав борони. Тому планів стосовно вдосконалення свого трактора маю чимало, тільки б часу побільше, щоб втілити усе, що замислив».