Подорожуємо Україною. Ратуша-слоник, щасливий сажотрус і крихітний князь

У місті Мукачеве, що на Закарпатті, можна побачити оригінальні скульптури і архітектурні пам'ятки.

Мукачеве варте відвідин не тільки завдяки розкішному замку Паланку. Саме місто, із готичними шпилями, атмосферними вуличками, набережною Латориці, оригінальними скульптурами, давніми традиціями виноробства і пивоваріння, заслуговує на увагу мандрівників.
Мукачеве — місто обласного підпорядкування у Закарпатській області, його населення становить близько 90 тисяч мешканців. До речі, назва міста викликає суперечки. У словниках вживається Мукачеве, місцеві мешканці кажуть Мукачево і навіть Мукачів. На думку деяких дослідників, останні назви більш характерні для Закарпаття. Однак ми скористуємося офіційною назвою.

Місто прикрашають цікаві скульптури. На задньому плані - собор Почаївської ікони Богоматері.

Мукачеве справляє враження європейського містечка, охайного і чистого, із середньовічною архітектурою, старовинними храмами, сучасними крамничками. Можливо, цьому в деякій мірі сприяє той факт, що Мукачеве дійсно розташовується недалеко від країн ЄС: у 50 кілометрах від Словаччини й Угорщини, у 100 — від Польщі чи Румунії.

Каплиця Святого Мартина - пам'яка архітектури XIV століття.

На околицях міста.

Мукачеве розташувалося в мальовничій місцевості — в долині річки Латориці, а навколо видніються сині гори. Та й в самому місті пагорбів вистачає. На одному стоїть замок Паланок, на іншому — жіночий Миколаївський монастир, заснований ще князем Федором Корятовичем.

Через місто протікає річка Латориця.

У центрі міста є затишна пішохідна вулиця — Пушкіна — з лавочками, ліхтарями, старими будинками, на перших поверхах яких розмістилися кав'ярні і крамниці.
Головна окраса вулиці, та й всього міста, - міська ратуша. Нічого подібного я не бачила в жодному іншому місті. Мукачівська ратуша ніжно-зеленого кольору нагадує... слоника. Принаймні, колони, які прикрашають фасад будинку, схожі на гігантські слонячі ноги. Зовні ратушу прикрашають барельєфи і годинник, на другому поверсі у холі висять портрети міських голів Мукачевого.

Міська ратуша.

Ратуша збудована на початку минулого століття за проектом угорського архітектора Яноша Бабули. У фундамент тоді заклали послання до нащадків, в якому розповіли про тогочасне життя міста.

Колони схожі на слонячі ноги.

Виявляється, у Мукачевому, крім Паланку, є ще один палац — у центрі міста. Однак побачити його не так просто, адже він заховався між іншими будинками, у затишному дворику. Це родинна резиденція князів Ракоці, яка пізніше перейшла іншому знатному роду графів Шенборнів.

Палац Ракоці.

Колись будинок називали Білим домом завдяки кольору фасаду. Тепер же фасад — блідо-рудого кольору, трохи облізлий, а саме приміщення займає художня школа.
Родзинка міста — пам'ятники і скульптури. Є тут пам'ятник Кирилу і Мефодію, від якого відкривається гарний краєвид на центр міста, зворушлива скульптурна композиція, присвячена трагічній повені 1998 року у місті, пам'ятники видатним постатям та простим людям.

На набережній стоїть скульптура, яка нагадує про повінь 1998 року, яка принесла великі збитки регіону.

Так, у 2010 році на центральній площі встановили пам'ятник сажотрусу. Усміхнений, з усім необхідним спорядженням та вірним другом-котом, він стоїться посеред вулиці і дивиться вгору. У пам'ятника є реальний прототип — мешканець Мукачевого Берталон Товт, який понад півстоліття присвятив цій професії. Скульптура стала символом міста, вважається, що зустріч із сажотрусом принесе щастя.

Пам'ятник Кирилу і Мефодію, позаду костел Святого Мартина.

Щоправда, у минулому році у місті з'явився ще один пам'ятник, який зможе позмагатися за популярність із сажотрусом. Це мініатюрна скульптура князя Ференца Ракоці на вулиці Пушкіна.