Гаряча тема:
- Війна
Подорожуємо Хмельниччиною. Сторічна церква у Пилипах, збудована панським кухарем
Почувши пророцтво мандрівного старця, місцевий мешканець відправився аж у Петербург.
У невеличкому селі Пилипи Красилівського району, населення якого становить менше двохсот чоловік, є церква, історія якої налічує понад сто років. На відміну від багатьох подібних занедбаних споруд церква у Пилипах досить гарно виглядає у наші дні та навіть діє! Стараннями місцевого настоятеля отця Валентина Савчука вона реставрована, навколо висаджений яблуневий сад та квітник із трояндами, а щонеділі у маленькому храмі співає справжній хор.
Свято-Миколаївська церква має дуже цікаву історію, яку нам розповів отець Валентин. До її появи у маленькому селі, яке належало пану Рону, ніколи не було храму. Якось через село йшов старець і зупинився, щоб з'їсти шматочок хліба. Люди збіглися до нього, хотіли дізнатися, що у світі робиться. Старець запевнив їх, що колись на цьому місці стоятиме святиня.
Свято-Миколаївська церква відкрила двері для прихожан у 1907 році.
Панський кухар Олександр Животовський (його правнучка Валентина досі живе в сусідньому селі Заслучне), почувши це, захопився ідеєю будівництва храму. Він звернувся до пана Рона та священика, який служив у сусідньому селі Чернелівка, з проханням про допомогу. Пан на це розсміявся, а священик сказав: «Швидше у мене на долоні волосся виросте, ніж у Пилипах буде храм».
Всередині храму.
Та Ліксандр (так Животовського називали по-простому у селі) не опустив руки. Він зібрав усі гроші, які були вдома, навіть ті, що берегли на придане дочці, та пішов по світу збирати пожертвування. Чоловік побував навіть у Петербурзі у царя Миколи ІІ. Той дав дозвільну грамоту і частину коштів на будівництво, попросивши, щоб храм носив ім'я його небесного покровителя – Святителя Миколая. Цю ікону і зараз можна побачити у храмі під час богослужінь.
Священик показує ікону Святителя Миколая.
У 1903-1904 роках розпочалося будівництво, а вже у 1907 році храм відкрили. Він діяв до 1941 року, коли радянська влада влаштувала тут сільський клуб. Та місцевим мешканцям вдалося зберегли іконостас й інші реліквії. Вже через рік храм знову відкрили і відтоді він вже не припиняв діяти. Хоча й на старосту на інших людей, які опікувалися церквою, постійно чинили тиск, знущалися над ними.
“На весь Красилівський район діяло лише декілька церков, і серед них – наша, хоча стояла вона на людному місці, тоді на трасі міжнародного значення”, - каже настоятель.
Та час та відсутність господарської руки залишили на храмі суттєвий слід. Коли майже 14 років тому отець Валентин став настоятелем, храм перебував у жахливому стані і потребував капітального ремонту. Текла покрівля, не було опалення, на стінах – грибок, поряд була величезна яма, смітник. Через вібрацію, яку спричиняв рух транспорту по сусідній трасі, храм осів, пішли тріщини. Та поступово храм відновили: укріпили стіни, замінили двері, вікна, покрівлю та куполи, встановили опалення, облагородили навколишню територію.
Зараз храм відремонтований, та роботи з благоустрою тривають і досі.
Тепер обабіч дороги стоїть ошатна біла церква з прибудованою баштою-дзвіницею, а поряд замість смітника – яблуневий сад та сотні трояндових кущів. Отець Валентин власноруч висаджує рослини та доглядає за ними.
Поряд з церквою - криниця.
Коли приїхати
Богослужіння у Свято-Миколаївській церкві відбуваються щосуботи о 12.30 і щонеділі о 9.00, а також на свята. Свято храму справляють двічі на рік – 22 травня (день перенесення мощей Святителя Миколая) та 19 грудня (день пам'яті Святого). У ці дні приїздить багато людей, священнослужителів, а після літургії для прочан влаштовують трапезу.
Щонеділі у церкві співає любительський церковний хор, який приїздить із Хмельницького.
Отець Валентин служить настоятелем храму майже 14 років.
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: