ye-logo.v1.2

Подорожуємо Україною. Мармароси – Гуцульські Альпи

Туризм 7282

У цій частині Карпат дійсно виражений альпійський рельєф.

Мармароси — гірський масив у Карпатах. Більша його частина, в тому числі і найвища вершина Фаркеу (1961 м), розташована у Румунії. Україні дістався лише шматочок Мармаросів, а власне, його північні та північно-західні околиці, зокрема Рахівські гори (їх ще називають Гуцульськими Альпами) та Чивчини.

Однак і ця частина заслуговує на увагу піших туристів. Адже тут гори відрізняються від інших Карпат, вони скелясті, з гострими гребенями і вершинами. Видаються суворими і в той же час дуже “живими”. Адже тут можна натрапити на ціле поле нарцисів, зарості оспіваної червоної рути чи велетенський білий гриб.

А ще тут можна відчути себе справжнім подорожнім і навіть однією ногою побувати у ЄС. Річ у тім, що просто по хребту проходить кордон між Україною і Румунією, на що вказують відповідні прикордонні стовпчики. Стежка петляє між стовпчиками, то забрідає на румунську територію, то на українську.

Через це для проходження Мармаросами потрібен спеціальний дозвіл від прикордонників. Зробити його слід заздалегідь, надіславши у прикордонну службу відповідний запит, а перед виходом у гори вже на місці отримати тимчасову перепустку. Але якщо вам до серця фантастичні гірські краєвиди і мрієте відвідати усі найцікавіші куточки Українських Карпат, за ці невеликі зусилля ви отримаєте велику нагороду!

 

Екстрим на «Уралі»

Розпочинаємо наш маршрут із села Ділового, відомого як центр Європи. Власне тут отримуємо підготовлений прикордонниками дозвіл і вирушаємо у гори, до полонини Лисячої. Пішки йти доведеться 15-20 км, з досить крутим набором висоти.


У Мармаросах часто зустрічаються великі гострі камені, які виринають з-під землі.

Якщо у вас велика група, можна найняти «Урал», який завезе вас до самої полонини. Торік з машини брали дві тисячі гривень (вміщається близько 20 чоловік з рюкзаками). Також можна скооперуватися з іншими туристами, влітку їх чимало виходить на маршрут.


Поїздка на вантажівці горами - справжній екстрим.

У нас був досвід підйому на «Уралі». І це виявилася весела і екстремальна розвага. Треба добре триматися за борти кузова, щоб не випасти, адже машину добряче підкидає на мармароських дорогах. Також треба берегти голову від гілок, які так і хочуть тебе «побити». А ще краще не зазирати вниз за край. Видовище це не для слабодухих: коліс не видно, і здається, що вантажівка їде по самісінькій кромці і ось-ось зірветься у прірву.


Захід сонця у Мармаросах.

Але зважайте, що покататися на «Уралі» можливо лише це за умови хорошої погоди. Якщо пройшли сильні дощі і розмило дороги, вантажівка не поїде в гори, доведеться розраховувати на власні сили.

На полонині Лисячій є рівні місця під намети, поряд ліс із великою кількістю дров і джерело. Можна влаштувати тут базовий табір і підкорювати вершини без важкого наплічника. А можна переночувати тут і піди далі хребтом.


Наметове містечко на полонині Лисячій.

Піп Іван Мармароський – «прикордонна» гора

Не дивно, що Мармороси називають ще Гуцульськими Альпами. Адже у цій частині Карпат дійсно виражений альпійський рельєф: сильні перепади висот, розчленовані схили, обриви, гострі скелі, які виринають просто посеред стежки.


Мармароські краєвиди. Тут і влітку можна побачити сніг.

Найвища вершина українських Мармаросів — Піп Іван Мармароський — має висоту 1936 метрів. Вона розташувалася на самісінькому кордоні між нашою країною та Румунією. Так що, будучи на вершині, можна насолоджуватися як рідними краєвидами, так і іноземними? Тут вони не надто відрізняються, хіба що румунський бік видається пологішим і зеленішим.


У Мармаросах виражені альпійські краєвиди.

Насолодившись величними гірськими краєвидами та сфотографувавшись біля бетонного стовпу на вершині, можна продовжити свій рух по хребту до гори Рапа, яка має висоту 1872 метрів.


Вершину Попа Івана Мармароського прикрашає бетонний стовп.

А можна ще спуститися до озера, що під Попом Іваном Мармароським. Ми так і зробили, і не лише скупалися у водоймі з кришталево чистою і крижаною водою, а й натрапили на галявини з нарцисами, які квітли на крутому гірському схилі.

 

Озеро і нарциси на схилі Попа Івана Мармароського.

Дивна Берлебашка

Відпочивши біля озера ми повернулися у наш базовий табір на полонині Лисяча, щоб наступного дня сходити на гору Берлебашка, яка розташована на північ від Попа Івана Мармароського, зовсім недалеко від полонини Лисячої.


Вид на Карпати з Берлебашки.

Висота конусоподібної Берлебашки (інша наза - Латундур) майже 1734 метрів. Від полонини Лисячої шлях до неї досить швидкий, а тому можна збігати сюди рано-вранці, щоб зустріти схід сонця, чи ввечері насолодитися його заходом.
Звідси відкриваються краєвиди не лише на Мармароси, а й на сусідні Свидовецький і Чорногірський хребти.


Популярна серед туристів фішка - фотографуватися біля прикордонних стовпчиків.

Про дивовижні Мармароси можна ще довго розповідати, про їхні химерні скелі, чудернацькі хмари, що чіпляються за вершечки гір, прикордонні стовпчики, біля кожного з яких хочеться сфотографуватися… А чого варта багата і буйна рослинність, здавалося б, таких суворих гір! Галявини з нарцисами, малинові зарості червоної рути… А величезні білі гриби ми зустрічали на стежках не десь у лісі, а на порослій низькою рослинністю місцевості, просто серед скель!
Та краще приїхати сюди і переконатися у всьому цьому на власні очі.

 

У Мармаросах квітне червона рута і ростуть білі гриби.
 

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую