Замок-корабель в Сидорові: історія та легенди твердині з ароматом чебрецю

На порубіжжі Хмельницької і Тернопільської областей, в оточенні зелених товтр, пишається своєю фортецею-кораблем, костелом-гербом, славною історичною минувшиною ошатне містечко Сидорів. Направду, сидорівська фортеця перебуває у тому стані, який у туристичних путівниках означається як «романтична руїна». Це також той випадок, коли «руїни храму святiшi за його первiсну досконалiсть».

Замок аристократів Калиновських, зведений коронним гетьманом Марціном Калиновським у 1640 році як оборонна твердиня й фамільна резиденція, упродовж усього XVII століття перебував на авансцені цивілізаційної битви між Османською імперією та Річчю Посполитою. З туристичних путівників він відомий як замок-корабель, і це не метафора: довжина фортеці з півдня на північ сягає 178 метрів, а із заходу на схід – лише 30. У яскравих сонячних променях видається, що на «кормі» – сама муза історії Кліо, бо чим, як не прихильністю Неба пояснити те, що попри майже чотирьохсотлітній вік, замок «продовжує бути»?

Не менш цікавим туристичним об'єктом є костел, вибудуваний у формі герба «Калинова», а пам'ятники на старому некрополі – прегарні зразки сакральної скульптури.

Костел у Сидорові вибудуваний у формі герба «Калинова». Фото: Вікторії Церклевич

У сидорівському замку живуть не привиди, а легенди: про підземний хід до Збруча, настільки великий, що козаки водили ним коней на водопій. Про незліченні скарби: золото-срібло, хутра, коштовний одяг, старі клейноди та карету зі щирого золота, заховані Адамом Калиновським у підземеллях замку.

Три роки комендантом твердині був Ян Самуель Кшановський, згодом – комендант замку у Теребовлі. В історії закарбований подвиг мужності і винахідливості його дружини Софії, – втім, виглядом з терас Теребовлянського замку ми також насолоджувалися й історію про «пивну облогу» оповімо вам згодом.

У сидорівському замку живуть не привиди, а легенди, зокрема і про підземний хід до Збруча. Фото: Вікторії Церклевич

За два століття по Калиновських, власниками Сидорова стають Пайгерти. Серед представників роду були відомі економісти, поети, викладачі, бібліофіли. Родина вибудувала новий палац, а замок слугував місцем івентів та розваг. Епоха Пайгертів завершилася 1939 року, залишивши у спадок нащадкам розкішну усипальницю, залишки пивниць та мемуари.

Пам'ятники на старому некрополі – прегарні зразки сакральної скульптури. Фото: Вікторії Церклевич

25 липня 1920 року під стінами сидорівського замку відбулася битва, яку сучасники назвали «чудом на Збручі». Червоний командувач Будьоний запекло прагнув прорвати фронт у напрямку Львова. Його героїчно стримувала армія УНР, полковник якої, Іван Омелянович-Павленко, зумів розробити тактично досконалу військову операцію. Військовий талант, примножений на патріотизм, дозволив українським воякам вщент розгромити бригаду червоної кінноти та два полки піхоти.

Фігури вражають своєю довершеністю. Фото: Вікторії Церклевич

Замок-корабель величний, він наче пливе з просторів зелених трав у блакитну безмежність небес. Влітку тут розкошує запаморочливий аромат чебрецю. Очевидно, ця квітуча, запашна рослина – єдиний завойовник, якому замок здався без бою.

Влітку біля замку розкошує запаморочливий аромат чебрецю. Фото: Вікторії Церклевич

До слова, ботанічна назва чебрецю перекладається з грецької мови як «подих життя», «дух». Українці називають цю квіточку «травою Богородиці», а греки про людину витончену й аристократичну казали: «Від нього пахне чебрецем». Так пахне сидорівський замок.

Вікторія Церклевич, дослідниця локальної та гастрономічної історії.

Читайте також: «Бузкова ніч» у палаці Орловських або як у Маліївцях відмотують час на кілька століть