«Олексія Пукача підставили»

В Синютках на Білогірщині Олексія Пукача всі добре знають. Тут він народився, тут пройшло його дитинство. В сусідньому селі Гулівцях закінчив вісім класів.
Нагадаємо, 21 липня у селі Молочки Чудновського району на Житомирщині працівники СБУ затримали колишнього генерал-лейтенанта Олексія Пукача. Його підозрюють у вбивстві журналіста Георгія Гонгадзе. З літа минулого року співмешканка екс-генерал-лейтенанта Лідія Загоруйко видавала Пукача за капітана далекого плавання Петра Кривицького. Чоловіка затримали на лугу, коли він забирав з пасовища корів. Пара жила на доходи від власного господарства, здавала молоко та продавала картоплю.
У селі Mолочках не знали, ким насправді є «капітан далекого плавання», а у рідному селі Синютки, котре, до речі, не так вже і далеко від того місця, де затримали колишнього генерала, нічого не знали про те, де знаходиться їх земляк Олексій Пукач.

«Горілки ніколи не пив»
«Я добре знав Олексієвого батька, – розповідає найстарший мешканець села Синютки Іван Заїка. Чоловік мешкав напроти обійстя Пукачів. – Разом ходили до школи. Навіть товаришували. Я двадцять п’ятого року, а він на рік старший. Петро Пукач з сусіднього села Жижниківців. Взяв собі тут Марусю, матір Олексія. В молодості Марія була замкнутою. Мало з ким розмовляла, до клубу не ходила. І Олексій вдався до своєї матері. По-вуличному ми його Аліком називали».
Петро Пукач покинув сім’ю, коли Олексієві виповнилося кілька років. Хлопець залишився на вихованні матері та бабусі. Марія Пукач все життя пропрацювала ланковою, тож Олексія доглядала бабуся.
«Баба Оксана називалася, – каже Іван Заїка. – По-вуличному її Оксенька звали. А малий Алік мало з ким товаришував. Сидів коло баби. Є такі, що назбирають компанію і до клубу, чи ще кудись. А Алік – ні. Спокійний був. Загалом бідова сім’я. Потім Алік пішов вчитися. Ще при радянській владі забрав бабу, а згодом і маму. А обійстя віддали Буяновським».
Петро Буяновський разом з Олексієм Пукачем ходили в один клас. Наприкінці 80-х, коли Пукач вивіз рідних, Петро за 250 рублів викупив його обійстя разом з глиняною хатою.
«Ми з Аліком разом в садочок, а потім до школи ходили, – каже Петро Буяновський. – Він добре вчився. Помагав мені робити уроки. Мій батько ставив його у приклад. Навіть лижі хотів Аліку віддати. Олексій заходив до мене в школу, і моїй молодшій сестрі портфель носив. У футбол любив грати. Рибалили, ходили в ліс по гриби. Коли були старшими, ходили до клубу, але горілки він не пив. Навіть потім, коли приїжджав з навчання, горілки все одно не пив. Про Аліка немає чогось поганого сказати. Я не вірю, що він міг таке зробити. Тут все село каже, що його підставили».

«Вчився на відмінно»
Вдалося розшукати і вчительку Олексія Пукача. Євгенія Кучерук викладала у Олексія українську мову та літературу.
«Я знала Аліка ще змалку, – каже Євгенія Кучерук. – Такий кругленький, чорнявенький. Вчився на відмінно. Я в нього викладала мову та літературу з четвертого по восьмий клас. Правда, з мого предмета у Аліка була четвірка. Хлопчина ріс без батька. Хто б його за те навчання мав питати, а вчився добре. На рахунок дисципліни, то до нього взагалі не було жодних претензій. Вчителі запам’ятовують або дуже поганих, або дуже добрих. Він був середнячком. Вибився в люди самотужки, завдяки своїй наполегливості. Працьовитий хлопчик. Якийсь журналіст написав, що коли його затримали, він корову забирав. Мовляв, як генерал міг тримати корову. Алік ту роботу знав з дитинства. Мама з бабусею тримали господарство. Старалися для нього. І він в усьому їм допомагав. Коли батько їх залишив, Алік на нього не обізлився. Петро допомагав сім’ї, а Олексій – батькові. Я не вірю, що Олексій міг таке зробити. Чомусь його знайшли тільки перед президентськими виборами. Це все політика».
Донька Євгенії – Марія Кучерук – свого часу навіть захоплювалася Олексієм Пукачем. Чимало сільських дівчат були закохані в нього.
«Олексій завжди був такий стриманий, зосереджений, толерантний, – розповідає Марія. – З міцною статурою. А ще матір мені його нахвалювала. Я навіть ним захопилася. У восьмому класі він проводжав мене з клубу. У нього були закохані більшість сільських дівчат. А я з Олексієвим братом по батькові ходила в один клас. Віктор дуже добре вчився. Найкраще знав математику. Десь у Росії служив військовим. Кілька років тому приїжджав з сім’єю, а рік по тому помер. Кажуть, серцевий напад. Я не вірю, що Олексій міг таке вчинити. Не в його це характері».

«Що наказували, то й робив»
Як уже згадувалося вище, після розлучення батьків Олексій залишився з матір’ю, однак відносин з батьком не припинив. У старших класах Олексій частенько навідувався до батька та меншого брата в сусіднє село Жижниківці. Нині тут мешкає дружина Петра Пукача Надія. Батько Олексія помер ще в 1993 році.
Вулиця, на котрій живе Надія Пукач, пролягла вздовж річки Горинь. Наприкінці села стоїть маленька глиняна хатина. На поріг виходить господиня, запрошує до помешкання. Насторожено запитує, чому я цікавлюся Олексієм. Сідає на стілець навпроти мене.
«Тут вам про Олексія ніхто поганого слова не скаже, – розповідає Надія Пукач. Жінці 80 років, та тримається вона бадьоро, хоч і скаржиться на здоров’я. – Коли вчився в школі, часто тут бував, допомагав по господарству. За увесь цей час мені поганого слова не сказав. Добра дитина, але в біду попав. Ви мене не розпитуйте про його сім’ю, я нічого про них не знаю. Вони до мене не пишуть і не навідуються. Був тут один журналіст. Здається, з Чернівців. Я на хвилинку вийшла на город, а він забіг на подвір’я, відчинив замки і побіг до хати. Думав, що Олексій тут переховується. А я його не бачила з 2003 року. Кажуть, що він того Гонгадзе вбивав. Я не знаю, там не була, не бачила. Але думаю, що наказували, то й робив. Кучма його втопив, а сам живе, приспівуючи».
До речі, як повідомили нам вінницькі колеги, теперішня співмешканка Олексія Пукача – родом з села Куманівці Хмільницького району. Увесь час Пукач приїжджав туди на гостини. Не ховався. Спілкувався з родичами, ремонтував трактор спільно з селянами. Багато хто знав, що це Пукач, і дивувався, чому його  не знайшли.