ye-logo.v1.2
20 Вересня, 2020

Русифікація як замах на національну безпеку

Політика 1225
Незважаючи на багаточисленні протести, Дмитро Табачник залишається на посаді, і робить свою справу.

Як чергова спроба русифікації України, розцінюється ліквідація у Міністерстві освіти і науки україни підрозділу, який відповідав за освіту рідною мовою

Цей сектор донедавна був одним із ключових у відомстві, навіть деякий час підпорядковувався безпосередньо Кабінету Міністрів і опікувався тим, аби діти в садочках та школах могли навчатися не лише українською, а й кримсько-татарською та ще сімома національними мовами. Але своїм наказом міністр освіти та науки Дмитро Табачник скасував підрозділ як непотрібний. Експерти вбачають в цьому наміри обмежити права кількох національностей, які мешкають в Україні.
 Голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» Павло Мовчан прогнозує, що невдовзі варто чекати інших подібних кроків щодо мовної політики від освітянського міністра: «Це провокація.
Такі провокації є високооплачуваними, мають зрозумілу мету. Але вони не минуть марно. Треба чекати сумної розв’язки. Якщо ця людина не зупиниться у своїй боротьбі з Україною, в нього сумні перспективи. Адже ці образи стосуються дуже багатьох молодих українців».
 Знищення сектора сприяння освіті рідною мовою є не першою спробою змінити позиції української мови у навчальних закладах. 28 липня постанова Кабміну скасувала обов’язкові до цього іспити з української для аспірантів, мовляв, учні здають їх і в школі, і у вищому навчальному закладі, а при вступі до аспірантури та отриманні ступеня кандидата наук мають зосередитися на профільних дисциплінах. А ще раніше було скасовано державний екзамен з української мови для бакалаврів у вищих навчальних закладах «з метою оптимізації фінансових витрат при організації державної атестації».
Та це, як кажуть, тільки квіточки. Ягідки наступу на українську мову ще попереду. Одна з них вже чітко проглядається у законі «Про судоустрій і статус суддів», згідно з яким тепер у судах, разом з державною, можуть використовуватися регіональні або мови нацменшин. Незважаючи на запевнення законодавців про те, що забезпечувати це право, у тому числі оплачувати послуги перекладачів, виготовлення документів іншими мовами тощо, суди будуть за рахунок коштів державного бюджету, опозиція обурюється. Вона вважає, що положення нового закону відкривають шлях до використання у судах передусім російської мови як мови найбільшої меншини в Україні. Не лише громадянами, але й суддями.
 Регіонали у відповідь на це почали коментувати, мовляв, якою мовою хочеш, такою і розмовляй в суді. Проте замовчують, що намагалися «протягти» обов'язок суддів знати не тільки державну, а ще й російську мову. Це не що інше, як грубе порушення десятої статті Конституції, де чітко вказано, що державною мовою і мовою судочинства є українська.
 Хоча у новому законі йдеться про «регіональні мови та мови меншин», його автори визнають, що значна кількість судів послуговуватиметься саме російською.
Варто принагідно нагадати, що восени коаліція планує ухвалити новий закон про мови, у якому визначити, якими є регіональні на певних територіях України. У такий спосіб, кажуть опоненти, російська одержить ще більше прав, і не лише у судочинстві. Вони стверджують, що в деяких регіонах вживання української уже тепер обмежене настільки, що нею навіть не можна отримати якісної освіти.
Поспіх нової влади форсованими темпами проводити політику русифікації пояснюється наближенням місцевих виборів, на яких Партія регіонів навряд чи зможе похвалитися економічними ре-
формами.
Відтак експерти попереджають про можливі фатальні наслідки для української мови.
Пріоритети російської незабаром можуть з’явитися і в кіноіндустрії. Якщо норму про те, що діалоги
в іноземних фільмах повинні вестися українською мовою буде скасовано, то вони знову демон-
струватимуться з російським дубляжем.
Я вже не кажу про засоби масової інформації. Газетні кіоски переповнені російськомовними виданнями, багато телепередач транслюється також не українською. За даними загального перепису 2001 року, російською послуговується 30 відсотків громадян, але інші дослідження говорять про більше 40 відсотків. У Криму, а також у Донецькій області цей показник сягає понад 90, а в кількох інших областях – більше 70 відсотків. Російська домінує також у Києві.
 Навіть на Банковій у канцелярії Президента України – гаранта Конституції – спілкуються російською мовою, тільки для окозамилювання вживають українську. Прем’єр-міністр розмовляє російською, в уряді вона також переважає. В українському радіоефірі домінує російська. На вітчизняному книжковому ринку нині більше російськомовної літератури, тобто книжок мовою національної меншини.
 Перелік втрат позицій української мови можна продовжити: формування фонду бібліотек без вітчизняної книжки, спілкування російською в українських школах… Втрачається мова, а з нею нівелюється, втрачає національну ідентичність культура, віра, традиції, побут, вся система національних цінностей.
 Незрозуміло тільки, хто і навіщо спекулює на мовному питанні? Хоча для наших спів-
вітчизників воно якраз є життєво важливим, адже українців в Україні щонайменше 80 процентів. І дуже прикро, що серед них багато так званих покручів, які, залишивши батьківську хату, забули рідну мову. Бачте, їм не зручно чи навіть принизливо нею розмовляти. А ось російська…
 Сьогодні окрема частина громадян не приховує свого прагнення замінити російською мовою українську в усіх сферах життя й викоренити її у південно-східних регіонах як якесь жахливе явище. І, як не дивно, ми бачимо, що ті ж обличчя на мітингах постійно проголошують гасла на кшталт: «Долой бандеровщину!», «Навеки с Россией!» та інші в такому тоні.
 Отже, ніяких сумнівів не
виникає, що вимагання державного статусу російській мові є прихованим приводом (почат-
ком) для розділення України. А це вже, даруйте, не що інше, як замах на національну та державну безпеку.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Інформація з інших ресурсів

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую