Новини читачів

Не випадкова загибель: як український розвідник до останнього стримував ворога.
Добрий день.
Мене звати Дячук Надія Романівна. Я дружина загиблого українського воїна Гури Віталія Петровича, 1990 року народження. Йому назавжди 34 роки.
Звертаюся до вас із проханням звернути увагу на історію його бойового шляху та подвигу, заслуговує бути почутою всією країною.
Мій чоловік молодший сержант, командир третього розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини А4982, був прикомандирований до 47-ї окремої механізованої бригади.
Під час виконання бойового завдання він був поранений, однак свідомо залишився один на позиції, розуміючи, що відступ означатиме загибель його побратимів.
Він прийняв рішення стримувати наступ ворога до останнього, щоб дати іншим шанс відійти та врятуватися. Це не була випадковість, не збіг обставин і не миттєвий порив це був усвідомлений вибір військового, вірного присязі.
За словами побратимів і командування, він до останнього подиху стримував ворога, фактично прийнявши на себе удар, який дав змогу іншим вижити.
Саме такі вчинки, на моє глибоке переконання, є прикладом справжнього героїзму.
Наразі на сайті Президента України зареєстрована петиція про присвоєння Гурі Віталію Петровичу звання Герой України (посмертно).
Я щиро прошу вас якщо вважаєте можливим розповісти цю історію, опублікувати матеріал або коротку новину з посиланням на петицію. Це допоможе донести правду про його подвиг до людей і сприятиме гідному вшануванню памяті воїна.
Посилання на петицію:
https://petition.president.gov.ua/petition/258504
Дякую вам за увагу та за вашу роботу.
З повагою,
Дячук Надія Романівна