ye-logo.v1.2
23 Вересня, 2019

«Писати картини може кожен,

Олена ЩЕГЕЛЬСЬКА Спорт 969

Адже так людина виражає свій внутрішній світ», – переконаний хмельницький художник Станіслав Українець

Але, певно, майстерність справжнього митця якраз у тому, щоб той внутрішній світ, настрій був зрозумілий оточуючим. Й пану Станіславу це вдається на сто відсотків. Коли дивишся на карпатський пейзаж, одразу хочеться в гори, і згадуєш свої поїздки у той чарівний край. А яблуко, зображене на іншій картині, таке червонощоке і рум’яне, що хочеться надкусити, аж слинка тече…
«В дитинстві, коли я ще вчився живопису, намагався точно скопіювати предмет чи пейзаж, – розповідає Станіслав Українець. – Вважав, що це головне. Шкода, що не було нікого поряд, щоб підказав мені, що картина – не фотографія. З віком це зрозумів сам».
Сам художник жодного дня не навчався техніці рисунка. Та й слово «художник» йому не дуже подобається. «Просто це людина, яка спілкується з навколишнім світом через живопис, – пояснює свою точку зору митець. – Це своєрідна молитва, а не робота».

«У картинах мають бути емоції»
Виріс майбутній митець у невеличкому селі Нафтулівка Хмельницького району, де навіть звичайної школи не було (доводилося ходити за шість кілометрів у Гвардійське), не те що художньої. Та й малювання у селі не вважалося серйозною справою. Однак, хлопець любив переглядати альбоми з репродукціями картин відомих художників, надовго затримував погляд на тих аркушах журналів, які присвячувалися живопису. І рука сама тягнулася до пензля. «Знаменним моментом для мене виявилася поїздка у Москву до брата, – каже Станіслав Українець. – Тоді я потрапив у Третьяковську галерею. Затамувавши подих, переходив від однієї картини до іншої. Відтоді мене за вуха не можна було відтягнути від полотна та пензля. Я ставив перед собою глечик чи квітку – і змальовував, акуратно виписуючи контури, тіні. Тобто, працював фізично – як маляр чи штукатур». Однак, із закінченням школи хлопець надовго забув про своє захоплення – спочатку служив в області, потім потрібно було «ставати на ноги», заробляти гроші. «Але вже на четвертому десятиріччі життя відчув потребу творити», – зізнається митець.  Й сьогодні не бачить свого життя без живопису. За досить невеликий період часу створив близько сорока робіт.
«Найголовніше в роботі художника – передати через зображення настрій, емоції, – вважає Станіслав Українець. – А форма має другорядне значення». Хоча, усі зображення художника досить реалістичні: красиві краєвиди, фрукти, квіти. «Я ніколи не планую те, що маю зобразити, - каже пан Станіслав. – Просто стаю зранку, і мене тягне до мольберта та фарб. Наприклад, ось цей пейзаж. Колись був у Карпатах, і дуже сподобалася одна галявина. Через якийсь час я зобразив це на полотні. Але це не копія того, що я бачив. Чи яблука – я ж їх не змальовував. І якби покласти їх на стіл, то навряд чи вони б мали такий вигляд. Так само квіти – такого букету в природі я не бачив. Адже картина – не фотографія і не документ, це – настрій. Між роботою і мною існує емоційний зв’язок». – «Поганий настрій теж передається?» – «З поганим настроєм братися за фарби не можна. Це просто злочин, бо всі емоції художника передаються іншим людям. Якщо виконувати роботу з чорним настроєм, то вона понесе світу біду. Тому у творчості треба бути чистим і щирим».

Талант не можна затягнути у рамки
«Художників-самоучок не дуже люблять ті, у кого в кишені диплом про спеціальну освіту», - провокую митця на дискусію. «Талант, помножений на бажання творити, дозволяє людині досягти висот, – не піддається на провокацію Станіслав. – Це в радянський період намагалися творчу людина вставити у рамки професії. Хто мав диплом і працював згідно з планом, той вважався художником. Але, на мій погляд, талант не можна затиснути у рамки, тоді це вже не творчість, а муки. Хіба можна навчити людину любити, відчувати, вірити? Та ще й диплом за це дати? Власне, кожна людина може малювати. І усі твори мають право на життя. Просто, техніка митцю потрібна для того, щоб донести свої думки до людей. І навіть той самий пейзаж чи натюрморт у кожного художника буде виглядати по-різному. І кожен глядач сприйматиме той пейзаж по-своєму. Тому навіть не даю назв своїм творам, бо тоді художник ніби дає глядачу конкретну установку».
Зараз митець готується до персональної виставки. Виставлятимуться картини в галереї на Проскурівській восени.


Читайте новини на нашому Телеграмі

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую