Золота рибка Кам’янеччини

Спортивна риболовля – прекрасний вид спорту та дозвілля. Для Кам’янеччини вона досі була тера інкогніта. Маючи багатий рибою Дністер, який омиває район протягом 160 кілометрів, дивно чути, що для подібних турнірів річку ще ніколи не використовували. Ідея вперше запросити на змагання рибалок із різних куточків нашої країни належить голові районної держадміністрації Ростиславу Яремі. Ініціатор плекає надію, що цей захід допоможе не тільки в популяризації району. Засновуючи Кубок змагань, голова покликав на поміч підприємців. Корпорація «Loture», фірма «Agrosolutions», ТОВ «Агропродукт», відпочинковий комплекс «Дністровська рів’єра», ТзОВ «С.С.С.Р. ЛТД» , місцеве відділення «Приватбанку» гаряче підтримали починання. Їм теж не чужі патріотичні почуття, прагнення зробити Кам’янеччину багатою та розвиненою. Завдяки підприємцям прийом учасників, призи вдалися на славу – кубки, медалі, рибальське спорядження та надувні човни, грошові премії.
Ще звечора в п’ятницю дністровський берег ожив, майже миттєво виросло барвисте наметове містечко, над вогнищем залунали пісні. Комусь рибалки здаються мовчазними, відлюдькуватими, а іншим – великими брехунами. Насправді ж це дуже організовані, витривалі, щирі люди, які вболівають про збереження природи, чистоту довкілля. Справжній рибалка ніколи не буде браконьєром. Умовою конкурсу, як і вимагає спортивна риболовля, було: всю впійману рибу випустити назад у річку. Хай живе, хай множиться! Дністру й так немалої шкоди завдали охочі до швидкої наживи. Лящів, товстолобів, сомів глушили, тягли з води, мов татарська орда ясир, варварськими методами заробляли собі свіжу копійку. Доки в районі не з’явився загін водної міліції. Браконьєрів десятками затримували, снасті знищували, рибу відбирали і, аби не пропала марно, віддавали в районну лікарню для харчування хворих. Гості звернули увагу: нині річка вільна від сітей, чого не скажеш про інші ділянки Дністра. До прикладу, львів’яни твердять, що до них риба не доходить, настільки браконьєри перегороджують річку. Кажуть, щоб порибалити, їдуть на Рівненщину.
О шостій ранку всі команди вишикувалися. Серед учасників виявилося дев’ять чемпіонів. Підняти прапор довірили чемпіону світу з риболовлі на мормижку Сергію Машенцеву (Буковина) та триразовому чемпіону України з фідерної риболовлі Ігорю Веселовському (Івано-Франківщина).
Учасники попросили більше часу на підготовку: щоб «прополоти» густі водорослі вздовж берега. Ці купи команда волонтерів (яка працює, до слова, на всіх районних заходах, дбаючи про те, щоб територію не засмічували) винесла на трактор, куди вантажили й інший непотріб, зібраний на березі. Сектори визначили в жеребкуванні, тож ніхто не ображався. На кілометрів два розтяглася лінія змагань, тому суддівська команда складалася з 16 чоловік. Єгері товариства мисливців та рибалок, службовці адміністрації на палючому сонці пильнували, аби ніхто не порушував умов: лише одна вудочка, лише один гачок. А от щодо прикормки – то тут обмежень не було, а все залежало від досвіду та фантазії учасників. Колеги з радіо заглянули в торбинку Тетяни Кирильченко з Дунаєвець і з подивом знайшли там навіть чорну ікру, якою жінка мала намір виманити найбільшу рибу. Їй це, однак, не вдалося, але, може, не ікра тому причиною. Єдина жінка на Дністровському риболовному марафоні – працівниця суворої служби – судмедекспертизи. Чи риба цього не пронюхала часом? Ніхто не смів заходити за стрічку, якою відгородили зону змагань. Журналістам дозволили – у супроводі суддів. Юрій Хитров, учасник зі Львова, розповів: «Уже два роки беру участь у подібних змаганнях. Приємно вражений, як зуміли організувати цей марафон. Ми, учасники, вже обмінялися думками про те, що ці змагання повинні отримати всеукраїнський статус. Будемо про це клопотатися перед Федерацією». За якусь годину Юрій виловив два чималі лящі, але попереду – до другої дня – ще було вдосталь часу. Побажали йому: ні луски…
Визначення переможця було не менш напруженим, ніж сама ловля. Суддям довелося пройти всі сектори та зважити улов на електронній вазі. Рибу тут же відпускали у лагідне літепло Дністра: іди, дорогенька, на волю. Багато хто не стримався і ніжно цілував свою здобич. Найважча рибина була в ятері Фелікса Овелька з Буковини. Нагородили наймолодшого та найстарішого рибалку. В особистій першості кращим став Юрій Карпенко з Вінниччини (команда «Карбон»). Його команда посіла перше місце в командному заліку. Буковинські рибалки (команди «Дельфін» та «Смак ляща») розділили друге й третє місця. Хоча переможеним себе ніхто не почував. Усім дісталося по ковтку шампанського з кубка, який Юрій Карпенко пустив по кругу. Але ще більше задоволення, казали учасники навперебій, принесли демонстрація людьми розуміння та любові до природи, чистий берег, випущена на волю «золота рибка» Кам’янеччини. Нехай же виконає вона бажання всього краю стати краєм зразкової екології.