Свідомі експерименти чи необхідність: аналізуємо склад збірної України в матчах Ліги націй

Попри те, що перед стартом Ліги націй тренер збірної України називав цей турнір дуже важливим для команди, той експериментальний склад, який ми побачили, в першу чергу, в поєдинках жовтня, обговорювався в усіх останніх новинах футболу.

Про що може свідчити така тенденція? Пропонуємо проаналізувати склад збірної України в матчах Ліги націй та спробувати зрозуміти.

Більшість експериментів - вимушена міра

Якщо ми подивимося на склад збірної України у матчах вересня, то побачимо, що він не відрізнявся радикально від того, який використовувався у матчах Євро-2024.  У першому поєдинку з Албанією (1:2) єдиним незвичним рішенням можна назвати вихід на лівому фланзі атаки дебютанта Владислава Кабаєва, та й те було зумовлено невеличким пошкодженням Михайла Мудрика, який у наступній грі з Чехією вже зайняв своє звичне місце на полі.

У номінально домашньому поєдинку з Чехією непопулярних експериментів від Сергія Реброва теж не було. Здивувати міг хіба вихід з перших хвилин третього форварда Владислава Ваната, однак в обоймі головної команди він теж перебуває досить давно.

Інша справа - жовтневі матчі проти Грузії (1:0) та тієї ж таки Чехії (1:1), де нетипових для Реброва рішень вже було досить багато. Однак абсолютна більшість з них все ж були вимушеними. Через травми різної важкості в іграх жовтня збірна України не могла розраховувати аж на 9 гравців, більшість з яких - футболісти основного складу.

Тож кожне з експериментальних рішень головний тренер приймав не від хорошого життя. У матчі з Грузією дебютант Іван Калюжний вийшов на поле виключно через травми Володимира Бражка та Тараса Степаненка, Максим Таловєров з'явився у стартовому складі для того, щоб Микола Матвієнко міг замінити травмованих Віталія Миколенка та Олександра Зінченка на лівому фланзі оборони, а Олексій Гуцуляк зіграв у основі замість відсутніх через пошкодження Віктора Циганкова та Андрія Ярмоленка. 

Теж саме стосується й поєдинку проти Чехії, на який вийшов майже ідентичний склад. Отже, говорити про те, що Сергій Ребров у матчах Ліги націй став відкритим до кадрових експериментів все ж передчасно, адже майже всі вони були вимушеними.

Чого чекати в листопаді?

У листопаді на збірну України чекає два вирішальні виїзні поєдинки проти Грузії та Албанії, і для того, щоб посідати в групі хоча б друге місце, яке дозволяє боротися за вихід в Лігу А, синьо-жовтим обов'язково потрібно набирати шість очок. Виходячи з цього можемо прогнозувати, що якщо всі лідери нашої команди будуть здоровими, не варто очікувати від тренерського штабу непопулярних кадрових рішень.

У майбутніх поєдинках варто очікувати повернення на поле таких гравців як Віталій Миколенко, Володимир Бражко, можливо, Олександр Зінченко, та Віктор Циганков. Всі вони були травмованими під час матчів жовтня, однак зараз вже здорові. Миколенко, Бражко та Зінченко вже встигли зіграти за свої команди після відновлення, а Циганков розпочав тренування в загальній групі Жирони, тож його повернення теж не за горами.

Тож можемо зробити висновок, що в листопадових матчах збірної України проти Грузії та Албанії ми побачимо дещо інший склад синьо-жовтих, значно більш наближений до оптимального.