«Ігри Нескорених»: де дивитися змагання серед ветеранів та військових

Вже завтра, 8 лютого, у Ванкувері та Віслері, що в Канаді, стартують перші в історії зимові «Ігри Нескорених». Участь у них візьмуть 550 ветеранів та військових із 25 країн світу. Серед них і 35 захисників України, четверо з яких із Хмельниччини.

Учасники змагатимуться у різних адаптивних видах спорту: легка атлетика, настільний теніс, веслування на тренажерах, паверліфтинг, велоспорт на шосе, волейбол сидячи, баскетбол на кріслах колісних, плавання, регбі у кріслах колісних, гірські лижі, сноуборд, біатлон, бігові лижі, скелетон і керлінг на кріслах колісних.

Нагадаємо, що влітку в Києві пройшли відбіркові змагання на «Ігри Нескорених» серед ветеранів та військових. Участь у них взяли 329 військових та ветеранів з різних регіонів України, серед яких і дев'ятеро представників Хмельниччини. За результатами тих змагань сформували збірну України, до складу якої увійшли четверо захисників із Хмельницької області.

Валерій Одайник. Фото з facebook.com/InvictusGamesTeamUkraine

Валерій Одайник із Кам'янця-Подільського. На контрактну службу прийшов у 2021 році. Отримав поранення у січні 2023 року внаслідок підриву автомобіля на ворожій протитанковій міні в районі населеного пункту Іванівське Донецької області.

«Ми їхали на виконання задачі і наїхали на протитанкову міну — це 90%, що мали бути 200-ми. Я сидів з того боку, яким авто наїхало на міну — правим переднім колесом. Всі вижили. Хлопці мали контузії. А весь удар прийшовся на мене. Мені багато хто говорить, що, певно, маю якусь місію у житті, тому Бог залишив життя. Але я про це не задумуюся, - розповів сайту «Ігор Нескорених» Валерій Одайник. - Я не міг дихати, а потім повітря зайшло в легені і перше, що я запитав: «Яких частин тіла в мене немає?» Хлопці спершу перешіптувалися, але потім зізналися, що однієї ноги немає, на іншій відірвана стопа, пальців теж немає. Окрім втрати ніг і пальців на руці, мав перелом щелепи, осколкове поранення плеча, рук. На мені не було, де ставити турнікет. Хлопці не встигали закривати рани, звідки йшла кров. Але мене досить швидко евакуювали. Я пам'ятаю вибух і як мене завантажили на машину. Навіть пам'ятаю, до клінічної смерті, що говорив хлопцям. З водієм, який мене віз, намагався говорити, бо він був у ступорі. Я не бачив яскравих снів під час клінічної смерті, мене просто виключило. Коли прийшов до тями, очі не міг розплющити, через травми, але почув, як хтось водить мені по горлу і каже: «Зараз тут зробимо надріз і вставимо трубочку». А я відповів: «Це буде останнє, що ти зробиш». Мені у відповідь: «Ого, він вже говорить!». Це було в лікарні Мечникова. Я все розумів і все пам'ятав. Назвав номер телефона дружини, матері. Поки мене везли в Часів Яр, Краматорськ, Мечникова, родині вже розповіли про мене. Дружині змалювали все так, ніби я у ще гіршому стані, ніж був».

Олег Омельчук. Фото з facebook.com/InvictusGamesTeamUkraine

Олег Омельчук, захищає Україну з 2019 року. Отримав поранення у липні 2022 року внаслідок обстрілу зі стрілецької зброї в районі населеного пункту Семигір'я Донецької області.

«Нам треба було перевірити певну ділянку фронту. Я йшов перший, за мною група. Щойно я вийшов з кущів, почався вогонь. Одразу влучило мені у зброю. Я побачив, що блиснуло, крикнув: «Контакт», і коли стрибав в укриття, куля влучила в ногу за міліметр до артерії. За інерцією я ще встав, і доламав ту ногу. Мені розтрощило кістку стегна. Ліву ногу я перестав відчувати, ніби вона відмовила. Більше ніхто з групи не постраждав. Нам пощастило, бо там високий насип, коли я впав, вся група відкотилася. Мене підхопили під руки й винесли. З погодою також пощастило, — йшов дощ, там були великі зарослі, тож все відбулося швидко. Я не зміг накласти собі турнікет — зависоко було поранення. Засік хвилину, — якби після неї я не помер, значить житиму. За цю хвилину встиг командувати хлопцями, які вели вогонь, сказав перенести мене, розумів, що в бою вже нічого не можу зробити, тож, робитиму те, що вмію. Хлопці не давали мені заснути, бо єдине, про що я думав: «Нарешті посплю, я вже так задовбався». Тоді ми доїхали до Бахмута, мене стабілізувати», - розповів про поранення Олег Омельчук.

Анатолій Бирко. Фото з facebook.com/InvictusGamesTeamUkraine

Анатолій Бирко з Хмельницького, військовий з 2008 року. Отримав поранення у березні 2024 року внаслідок ворожого артилерійського обстрілу поблизу Роботине Запорізької області.

«Коли ми були під Роботиним, до нас в укриття залетіла міна. Вона не спрацювала, але я чув звук, як воно летіло і свистіло. Потім було враження, ніби світло вимкнулося. Ніби я заснув, а потім мене розбудили. Ми були під завалами. У мене були ватні ноги, мене підкошувало, але я сам собі сказав: «Давай, не видумуй, неси нормально службу». У мене проскочила думка піти з хлопцями на евакуацію. Але в мене руки, ноги, голова цілі. Метрах в 700 від нас були наші хлопці також. Я не міг їх залишити, - наводять слова Анатолія Бирка на сайті «Ігри Нескорених». - Наступного дня у мене темнішало в очах, паморочилася голова, ледь не втрачав свідомість. Медик мені щось вколов і я заснув на кілька годин. Снилося, що мене морозить. Як прокинувся, хлопці сказали, що це був не сон. Мене забрали на евакуацію. У мене був струс головного мозку, контузія. Мене прокапали і згодом виписали. За певний час я поїхав забирати своїх хлопців. А там приходи «Градів», 152 мм мінометів… Так голосно було. Я аж присів біля машини. Мені було так страшно, як ніколи. Сам до себе говорив: «Друже, ми так далеко не заїдемо. Наступного разу хлопці виходитимуть, і ти разом з ними пошуруєш в Роботине». Був переконаний, що страх прильотів і звуків вибухів треба ламати, власне, перебуваючи під прильотами і вибухами. Через два тижні після отримання травми, я знову повернувся в Роботине. Було дуже страшно. Так страшно, що живого кацапа не було страшно бачити, як чути звуки вибухів».

Ілля Гайдук. Фото з facebook.com/InvictusGamesTeamUkraine

Хмельничанин Ілля Гайдук долучився до лав ЗСУ на початку 2023 року. Отримав поранення у листопаді 2023 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Зарічне, Запорізької області.

«Я був у 30 метрах від епіцентру вибуху. Свисту не було, лише спалах. Інтуїтивно почав падати. Мене вирубило на хвилину. Я встав надати допомогу побратиму, але не зміг стати на ногу, вона лежала під кутом 90 градусів. Зрозумів: «Тут можна й завершити подорож». Наклав турнікет. Побратим, на жаль, був ближче до епіцентру вибуху… У лікарні двічі запитував лікарів, чи можливо врятувати ногу. Шансів не було, - пригадує Ілля Гайдук. - Але вже через тиждень, як біль почав трохи минати, я спробував стояти, присідати на одній нозі. Прийняття — це розуміння, що далі треба жити. А найбільша підтримка — це бажання йти до цілі. Мені подобається бути активним, і те, що я можу своїм прикладом на когось повпливати, когось змотивувати. Джміль не знає, що його тіло непридатне до польоту, тому він летить. Ми також не знаємо усіх своїх можливостей, тому й робимо. Якщо людині не ставити обмеження, вона може все. Мені реабілітолог не рекомендувала брати участь у нацзмаганнях Ігор Нескорених, бо в мене рана не загоювалася. Але я подумав: «Я з вами так життя втрачу, якщо просто сидітиму». Хлопці своїм прикладом дуже мотивують».

Церемонія відкриття «Ігор Нескорених» відбудеться 8 лютого о 23:00, наживо її транслюватиме телеканал «Перший». А ось пряма трансляція усіх змагань буде на місцевих телеканалах «Суспільного», а також «Суспільне Спорт».

Читайте також: Спортсмен з Хмельницького Олександр Маковей завоював «золото» на Іграх нескорених-2023