Мрії бувають різні

Піцерії захоплюють не лише мікрорайони нашого міста, вони перетворюються із звичайних закладів, де можна поласувати піцою, у респектабельні – щось середнє між кафешкою та рестораном.

Четверта за рахунком піцерія «Мрія», яка нещодавно запрацювала на вулиці Інститутській, яскравий приклад того, що власники таких закладів у боротьбі за відвідувачів подають все в «одному флаконі». «Проскурівський телеграф» не міг оминути увагою такий заклад. Нам, як відвідувачам таки дещо вибагливим, загалом сподобалося, а в дрібницях – не все.
Публіка
Не будемо порівнювати із рештою закладів мережі «Мрія», тому що кожен із них має, очевидно, своє функціональне призначення. «Мрія», про яку йдеться тут – це мрія в першу чергу для студентів, які проживають у гуртожитку навпроти. І не кажіть: звідки у студентів кошти на посиденьки у піцерії. Не знаю, звідки гроші, але студентів тут чимало: одні змінюють інших і так весь вечір. Хоча варто зазначити, що публіка тут доволі різношерста. Поки ми з подругами теревенили, поряд вечеряла сім’я, за іншим столиком компанія поважних панів та панянок щось святкувала, і, чи не за кожним столиком – компанії молодих людей.
Інтер’єр
Два зали (один із них, очевидно, в теплу пору року буде слугувати літнім майданчиком). В іншому, основному, розміщені столики зі стільцями та диванами. Стіни – у клаптиках старих іноземних газет, скрізь картини, витримані у спокійних тонах, і світильники із приглушеним світлом. В одному зі стінами стилі й зручні дивани. Стеля завішана дзеркалами. У цьому випадку прислів’я: краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати, як ніколи, актуальне.
Кухня
Як зазначалося на початку, меню закладу складається як із традиційної піци різних видів та сортів, так і зі страв східної кухні: суші, роли, різноманітні страви з рису та рисової локшини і салати із водоростей. Ми замовили роли «Блек», рис із куркою та грибами і салат «Самурай» із зелених водоростей з кунжутом, каву і шампанське. Ось тут і зарита ложка дьогтю у діжці досить приємних вражень. А якщо точніше, «ложка» соєвого соусу. На порцію понад 200 грамів рол його тут пропонують 30 міліграмів. Спочатку ми вирішили, що нам просто його недолили, а згодом офіціантка повідомила, що «решту потрібно замовляти додатково», але принесла нам ще одну «ложку» соусу безкоштовно. Якщо любите добряче «поваляти» кожен рол у соусі, то тут, на жаль, особливо не розженешся. Наминаючи замовлені смакоти ми вивчали меню: зручне, велике і все, про що б ми не запитали, є у наявності, ціни помірні. Фірмового немає нічого, а ось любителі української кухні таки знайдуть для себе знайомі страви: м’ясо, соління, борщі... Наше замовлення обійшлося у майже 160 гривень, а в придачу нам подарували дві дисконтні картки зі знижкою на 5 відсотків кожна.
Ще одна ложка дьогтю нас спіткала на виході із закладу. Дизайнерськи оформлений ґанок виявився аж надто слизьким, тому наша порада: виходячи із «Мрії» не будьте замріяними: уважно дивіться під ноги.