«В області вісім мільйонів тонн безкоштовної сировини»

Усі ми любимо природу, турбуємося про екологію, однак ця «любов» вилилася у те, що тепер вже потрібно захищати природу. Насамперед, від нас самих.  Про екологічну обстановку в області та проблеми довкілля розмовляємо зі Святославом Савицьким.
- Святославе Андрійовичу, штрафи, які стягують за порушення природоохоронного законодавства, йдуть на відновлення природних ресурсів?
- Хотів би наголосити, що сьогодні розроблені зміни до чинного законодавства, які передбачають посилення відповідальності за порушення природоохоронного законодавства.  Щодо штрафів – то ці гроші зараховуються до природоохоронних рахунків бюджетів різних рівнів.
- Люди можуть зініціювати перевірку  підприємства, якщо підозрюють, що воно несе загрозу навколишньому середовищу?
- Звичайно. Громади можуть звернутися до нашої інспекції.  За дев’ять місяців цього року було близько ста таких звернень. Найяскравіший приклад – Дунаївці, коли люди перекривали автодорогу, протестуючи проти роботи підприємства з виготовлення плит з пінопластостиролу. Причому, ми перші в області відреагували на звернення дунаївчан і наприкінці 2008 року винесли рішення про призупинення роботи цього підприємства. Але воно працює донині. Це й змусило людей вийти на вулицю. Коли підключається громадськість, нам набагато легше працювати.
- Зазвичай, восени люди прибирають на своїх городах, садках, присадибних ділянках та на вулицях. Усе сміття – листя, пожовклу траву – ми спалюємо, незважаючи на численні заборони місцевої влади і навіть штрафи. У чому небезпека спалювання листя?
- Під час горіння у повітря вивільняються небезпечні, а часом і канцерогенні речовини, які  викликають захворювання дихальних шляхів, знижують імунітет людини, часто посилюють негативний перебіг хронічних захворювань. До того ж, разом із залишками рослин горить і різноманітне сміття, що теж виділяє шкідливі речовини у атмосферу.  Вогнем знищується не тільки суха рослинність та її залишки, а й коріння майбутньої рослинності.  Спалюючи пожнивні рештки, ми просто гробимо грунт. Адже після цього на глибині 10 сантиметрів не залишається нічого живого. Потім переорюємо,, а наступного року знову палимо. А потім дивуємося, чому падає родючість грунтів. І виходить, що наші чорноземи гірші, ніж німецькі піски.
- Куди ж подіти опале листя?
- Краще його скласти у ящички, щоб перегнило. І матимете хороше добриво. Або ж винести у сміттєвий бак. У Європі боротьба зі сміттям шляхом спалювання властива тільки українцям. 
- Яке покарання чекає на того, хто все одно спалюватиме листя?
- Спалювання сміття забороняється, відповідно до статей 16 та 22 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». А стаття 77-1 Кодексу України про адміністративні порушення передбачає накладення штрафів на порушників названих статей  в розмірі від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб – 50-70 неоподатковуваних мінімумів. До речі, в Австрії, Німеччині чи Швейцарії за спалювання сміття громадяни сплачують великі штрафи.
- У нас в області вже давно йдеться про будівництво сміттєпереробних заводів. Однак, для нас це нова справа, і багато хто остерігається, чи не забруднюватимуть вони ще більше природне середовище.
- Ситуація з твердими побутовими  відходами в Україні  катастрофічна. І цими питаннями має займатися держава. Однак, державної програми щодо будівництва сміттєпереробних заводів поки що немає. Тому кожна область вирішує питання по-своєму. В усьому світі відходи сортуються. Подивіться, у нас сьогодні ніде не валяється метал. Чому? Бо він має вартість, тому його добре збирають (і навіть зайве!), здають і отримують  винагороду. Якби були підприємства, які переробляють папір, ПЕТ-пляшки, то й не було б питань зі сміттям.  Наші сміттєзвалища переповнені, на них розміщено більше восьми мільйонів тонн відходів. Це безплатна сировина,  мільйони гривень, якщо його переробити.  Сьогодні справді в області йде мова про будівництво сміттєпереробних заводів, розробляються проекти. Найближче до цього підійшла Шепетівка. Але це не буде ні цього року, ні наступного. А відходи ж накопичуються щодня. Тому паралельно з будівництвом заводів потрібно думати і про нові сміттєзвалища. Надзвичайно гостро ця проблема стоїть в обласному центрі.  Існуюче сміттєзвалище переповнене, ми призупинили його роботу. І «Спецкомунтранс» та міськвиконком з нами судяться і доводять, що сміттєзвалище можна ще використовувати багато років. Хоч місцева влада й багато зробила для покращення стану сміттєзвалища, однак цього замало. Ми поки що «воюємо» самі, але коли наші повноваження будуть вичерпані, звернемося до громадськості. Люди теж мають сказати свою думку, бо це, фактично, екологічна бомба у місті. Там тридцяти- метровий шар сміття, в процесі гниття накопичуються гази, які можуть вибухнути у будь-який момент. 
- Робота заводів не шкодитиме екології?
- У нас створена обласна комісія. Її  члени  знайомилися з роботою подібних заводів у  Росії та Польщі. Там такі заводи розташовані просто у місті і не несуть ніякої небезпеки. Все залежить від того, щоб чітко дотримуватися технології переробки сміття. До того ж, земельну ділянку під таке підприємство можна виділити і за межами міста – все залежить від місцевої влади.  А будівництво сміттєпереробних заводів – просто необхідність. Але перед тим потрібно налагодити сортування сміття, і це йде найважче.
- Сьогодні ведеться масова забудова міст. Разом з тим ми позбуваємося дерев, і навіть цілих скверів…
- Ми завжди вдаємося до крайнощів.  Коли йдеться про зелені насадження, то потрібно про них починати думати з того моменту, коли ми їх насаджуємо. Але у нас, найчастіше, це відбувається стихійно. Настає весна, і стартують акції  - озеленюємо міста. Але ніхто не думає, де висаджувати дерева, які породи підібрати. І нікого не турбує, чи не планується на цьому місці через рік-два-три зводити якусь будівлю. На мою думку, тоді, коли розробляють генеральний план забудови міста, має передбачатися і план озеленення міста. Для зелених насаджень має бути виділена спеціальна земельна ділянка і потрібно передати її під охорону. Й кожне дерево має бути на обліку.
- Дерева мають свій вік?
- Є правила утримання зелених насаджень, але, на мій погляд, у них має бути передбачений ще й вік дерев.  Бо кожне дерево має свій вік стиглості. Наприклад, тополя – 40 років, береза – 60, дуб – 100-120. Якщо  дерево досягло свого віку стиглості, воно стає механічно нестійким і створює небезпеку для життя людей. Я вважаю, що жодне дерево не варте життя людини. А трагічні випадки, коли дерево падало на людину, у нас були. А скільки їх падає на автомобілі, на лінії електропередач.  У нас виникла інша проблема. Останнім часом у лісах почала масово всихати ялина. Причини поки що лісогосподарська наука  не може назвати. І лісівники змушені ліквідовувати насадження, яким 30-40 років і яким би ще рости і розвиватися. Замість них у нас насаджують модрину. Так само масово починає всихати дуб. І ці дерева лісники змушені вирубувати.