ye-logo.v1.2

Заслужена кухарка району

Суспільство 4449
автора
Фото: автора

«Графські руїни», паска на опарі, щораз інші, вишукані, весільні торти, навдивовиж смачні українські традиційні копченості – це лише дещо із кондитерського та куховарського мистецтва однієї жінки із селища Вовковинець.

 А звати її – Лідія Буянівська. Її серце відкрите для людей.

«Наша їдальня колись, у 60-70-ті радянські роки, щодня годувала ще й дві школи»
Щоб стати відмінним кухарем-кондитером, Лідії Буянівській у її молоді роки, крім вродженого таланту і невгамовних рук, потрібно було ще пройти курс професійного навчання. Так і сталось – у Летичеві протягом дев’яти місяців вона опановувала це древнє і сучасне, потрібне кожному на щодень, мистецтво приготування страв.
Випробовувати свої уміння на практиці з перших днів після навчання їй довелось у колективі містечкової їдальні, яка у ті роки належала до системи громадського харчування. Це був конвеєр, потік. Адже треба було досита смачно нагодувати не лише десяток-другий постійних відвідувачів громадського закладу харчування, а й готувати калорійні, поживні страви на обід учням двох шкіл – тодішніх середньої і восьмирічної. Однак захоплення кондитерськими та куховарськими витворами не могло обмежуватись лише тими обов’язками, яких вимагала робота у громадській їдальні. Обдарованій молодій господині хотілося більшого…

Весільна кухарка
Погодьмось, що не кожна, навіть чудова, господиня може бути весільною кухаркою. А тільки та, яка не боїться такої великої відповідальності, бо по-справжньому впевнена у своєму вмінні та можливостях. Запримітивши Лідині особливі здібності, люди почали запрошувати її кухаркою на весілля… Спочатку у своєму селищі, а згодом – у ближні і не зовсім близькі села. У той час, наприклад, у Радівцях чи Кайтанівці не було такої пари молодят, на чиєму весіллі не куховарила б Буянівська. Одне весілля, а було це, здається, у Масівцях, запам'яталося жінці дуже великою (600 запрошених!) кількістю гостей. Будь-кого могла б охопити паніка: як нагодувати всю цю ораву, як розподілити продукти та ще щоб і смачно було, бо потім осуду, пліток не оберешся… Весільні кухарки не раз на цьому обпікались. Та Лідія Іванівна, яка вже мала перевірений роками досвід, зібравшись духом, спокійно приступила до звичних обов’язків. Хоча увесь день і увесь вечір біля незагасаючої плити її обливало вже не сьомим, а, мабуть, сімдесятим потом, вона була щаслива: страви вдались на славу, гості не могли надякуватись.

Торт на День Незалежності
Знана на Вовковинеччині майстриня страв та випічок у свої 72 роки вже пережила весільний «бум». «Відмовляюсь від запрошень, – зізнається, – бо сила вже не та. Молодим нехай буде дорога». А ось від постійних прохань представників місцевої влади не вистачає духу відмовитись. Торік на День Незалежності Лідія Іванівна Буянівська спекла торт у вигляді національного прапора, чим здивувала відвідувачів святкового намету, представленого Вовковинецькою селищною радою на святкуванні у Деражні, а також була відзначена авторитетним журі конкурсу на кращий святковий стіл.

Книга «Кулінарія», яка важить мало не півпуда…
«Ось моя помічниця і порадниця», каже жінка, знімаючи з полиці товстелезну книжку у темно-коричневій обкладинці та добродушно усміхаючись у відповідь на моє зачарування її знанням неймовірної кількості рецептів як давніх, так і сучасних страв: м’ясних, рибних, овочевих і ще яких завгодно.
Беру цю важкенну річ із рук господині, розглядаю: книга на 940 сторінок, видана 1955 року «Госторгиздатом», містить тисячі різних рецептів, вдало ілюстрована. Це своєрідна домашня «академія», погоджується Лідія Іванівна, але відразу й додає: «Тут необхідна ще й власна творчість – без неї страва не вдасться».

Лідія Іванівна Буянівська радіє з того, що «кулінарна ниточка» в її сім’ї продовжується: дочка Світлана за фахом кухар. Онука Вікторія, навчаючись у виші, одночасно також опановує професію кухаря.

Людмила ГІРНИК.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую