ye-logo.v1.2
23 Вересня, 2020

Місця, де здійснюються мрії

Суспільство 1587

Куточки Хмельниччини, у яких варто побувати, аби неодмінно збулися найпотаємніші бажання

Камінь кохання з Кани Галілейської. Для тих, хто прагне любові Потрібно завітати у Кам’янець-Подільський і торкнутися рукою «Каменя кохання», який встановлено у сквері «Водойма». Його привезли сюди з Кани – невеличкого містечка в Галілеї, де Ісус благословив наречених. Згідно з давніми віруваннями, це місце вважається щасливим для закоханих. Саме тут Ісус благословив на шлюб першу пару християн. Тому, якщо ще не знайшли своєї другої «половинки», обов’язково відвідайте це місце. Навіть, подружні пари, які уже не одне десятиліття прожили разом підходять до каменю. Тримаючись за руки, іноді навіть заплющивши очі, вони торкаються прохолодного оберегу кохання і прохають зміцнення своїх почуттів. Адже, напис на дошці так і заповідає: «Доторкніться на щастя цього каменя та попросіть у Господа, щоб ваша любов була такою ж міцною, як ця частина Святої землі, з того ж місця, де Ісус благословив наречених». «Підкова» у парку імені Михайла Чекмана Почуття під «замком» В рамках проведення акції „Подаруй міському парку лавочку” біля центрального входу в парк з’явилася велика металева підкова. Це ресторан „Весела підкова” презентував рідному місту не лише лавочку, а цілий комплекс. Тут і підкова «на щастя», і металевий тин, аби негаразди не потикалися до обійстя, і маленькі стільчики, певно, аби з поповненням сім’я не барилася… Хмельницьким молодятам це місце одразу припало до душі. Кожна пара після офіційної реєстрації у РАЦСі першим ділом поспішає повішати замочок на підкову. На замках пишуть зізнання на зразок „Настя+Коля=любов”, а ключ ховають вдома у надійне місце, зберігаючи його, як талісман. За кілька місяців після відкриття на велетенській підкові для замків уже й місця не залишилося. Арка біля костелу святих Петра і Павла Аби стати президентом… Одне із семи «див» Кам’янця-Подільського – Кафедральний собор. Його ще називають Кам'янецьким костьолом святих Петра і Павла. Це – єдина в світі культова споруда, яка поєднує культуру двох релігій: християнську та мусульманську. В досконалій архітектурі знайшли втілення майже всі архітектурні стилі (від романського до неоготики). Аби здійснилося найпотаємніше, йдучи до собору, люди торкаються руками арки, повторюючи заповітні бажання про себе. Подейкують, що екс-президенти України Віктор Ющенко та Леонід Кучма, перебуваючи свого часу у Кам’янці загадали стати очільниками країни і, невдовзі, стали ними! Алея 200-літніх лип у маєтку в Самчиках Загадати щось романтичне „Українським версалем” називають палацово-парковий ансамбль «маєток Самчики». Він розкинувся у невеликому подільському селі з однойменною назвою, що на Старокостянтинівщині. Майже двадцять гектарів огороджено муром, за яким ховаються будівлі палацу з фонтаном, капличкою, альтанкою, оранжереєю й кількома господарськими будівлями. Парк закладений у ландшафтному стилі з елементами регулярності у центральній частині. Прогулюючись ним та насолоджуючись рідкісними екземплярами віковічних дерев, важко оминути 200-літні липи. Це чудова алея в готичному стилі. Жодного сучка, жодної сухої гілочки на деревах, лише рівні стовбури дерев зсередини. Натомість ззовні – широке розкішне гілля, що сходиться у арку високо в небі. На зразок того, як колись будувалися костели у Європі. Існує повір’я, що коли загадати бажання і пробігтися липовою алеєю, то воно обов’язково здійсниться. Три джерела у Бакоті Цілюща вода дарує здоров’я Бакотський скельний монастир виник в ХІІ ст. на місці язичницького капища. На високiй 120-метровiй бiлiй скелi створений чоловiчий монастир, бiльшiсть кiмнат якого знаходилися в печерах. Князі Коріатовичі, прийшовши по Дністру до села Бакота, знайшли тут ченців. Це був найдавніший печерний монастир на Подільській землі. Однак, протягом багатьох століть вона не раз спустошувалася татарами, турками і поляками. А сам Бакотський монастир був повністю зруйнований. Проте, навкруги донинi б’ють три джерела, які вважаються цілющими. Якщо випити із них води, одразу відчувається якийсь хміль у голові. Кажуть, ця вода лікує від багатьох недуг. Біля кожного з джерел – іконки, монетки, стрічки та ганчірочки, пов’язані на кущах та дерев’яних поручнях. Прохаючи у Бога здоров’я, люди залишають біля джерела якусь особисту дрібничку. «Черепаха» біля Хмельницького інституту регіонального управління та права Щоб «шара» прийшла! Найулюбленіший пам’ятник хмельницького студентства. Черепаху встановлено у 2002 році біля корпусу ХІРУПу відомими хмельницькими майстрами — заслуженим художником України Миколою Мазуром та його сином Богданом Мазуром, викладачем Київської академії мистецтв. Черепаха (а вона вважається символом мудрості в багатьох народів світу) подарована тодішньому ректору інституту Віталію Олуйку. Саме він і вирішив її „долю”, поставивши перед будівлею інституту. За традицією, перед іспитом або заліком варто потерти долонею її лапку і „шара” неодмінно прийде! Часто „бідні” студенти навіть кидають монетки – все для того, аби лише успішно здати... Печера монаха-відлюдника у Сатанові Спуститися з найпотаємнішим Колись на цьому місці, де зараз Сатанів Городоцького району, знаходилося велике княже місто Калакольськ. Проте, з часом, кажуть легенди, воно провалилося під землю. А на місці, де тепер печера, стояла Свято-Троїцька церква. Люди здавна вважали це місце святим. Коли поселення пішло під землю, на місці колишньої церкви утворилися завали каміння. Десь у 1820-30-х роках сюди прийшов монах на ім'я Митрофаній. Ніхто не знав, звідки він прибув і де раніше жив. Протягом чотирьох років він видовблював у громаді каміння печеру. Коли роботу завершив – молився й постився три дні й три ночі. І тільки тоді поселився у печері. І почав лікувати людей – травами та водою джерел. Займався костоправством, був навіть трохи ясновидцем. Принаймні, свою смерть Митрофаній передбачив. Якось він сказав хлопчику, який часто йому допомагав: «Хоч ти багато часу проводиш зі мною, але коли я помру, тебе поряд не буде. А про мою смерть дізнаєшся в дорозі». Так і сталося. Одного разу хлопчина з батьками поїхав до млина. Коли вони поверталися додому, зустріли людей, які розповіли про смерть монаха. Прожив Митрофаній у печері близько п'ятнадцяти років. А от його житло стоїть і досі. Кажуть, що бажання, з якими люди спускаються до печери, неодмінно збуваються.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Інформація з інших ресурсів

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую