По «живу» і «мертву» воду

Знайти Михайла Кузьмова виявилося нескладно, – у цьому селі люди знають один одного лише по батькові. І на запитання, де мешкає колишній фельдшер Терентійович, перша ж бабуся показала дорогу. Живе сільський «дохтор» в невеликому будинку сам. Дружина померла давно, «вісім років, один місяць і дев’ять днів», веде лік власній самотності Михайло Терентійович. Обстановка в його будинку більш ніж скромна – на пенсію фельдшера, хоч і з 50-річним стажем, багатства не наживеш.
«Я сам фельдшер, – розповідає Михайло Терентійович. – Вийшло так, що при  німцях вчився в школі фельдшерів, яку відкрили в Дунаївцях, але не довчився, бо забрали в Німеччину. Там два роки працював у карбідному цеху. Робота була така, що по кілька разів за зміну виливав піт з черевиків.  Там, якщо так можна сказати, одружився з дівчиною, з якою ми допомагали одне одному вижити.
Мені, як робітнику важкого цеху, щодня давали пайок, шматок хліба, грамів на 300. І в мене донині сльози виходять, як згадую німкеню, яка замість двох, давала мені три пайки. А ще, аби вижити, я кинув палити. З дому мені висилали посилки з тютюном, то курці вночі будили мене і міняли його за хліб».
…Після війни молоді поїхали кожен до свого дому, і лише згодом влаштували весілля. А потім Михайло Терентійович довчався в Івано-Франківському медичному технікумі, куди його взяли одразу на другий курс. 
А потім почалися фельдшерські будні. Кого б не лікував, наступного дня мусив взнати, як почувається його пацієнт, тому добирався до нього – за будь-якої погоди – навіть у сусідні села. «Навіть якщо людина запитала щось у мене на дорозі, або я був випивши, не забуду, – завтра ж піду до нього, гарно все розпитаю і допоможу. Взагалі, за такі роки все було, і правду сказати, рідко з ким не перекинувся гострим слівцем. Але якщо та людина, що  годину тому мене образила, попросить допомоги, біг до неї і робив усе, що потрібно».
Колись, згадує Михайло Терентійович, прийшов до нього хлопчик: «Дід захворів». А на вулиці сніг, холод, а в нього ще й гості на той час зібралися. Але куди дінешся, треба йти. Прийшов, а «хворий» дід каже: «Та це я пожартував, хотів перевірити, підуть за тобою чи ні»...

«Жива» й «мертва» вода

Михайло Терентійович пишається своїм умінням робити «живу» й «мертву» воду. «Від «мертвої» води добре заживають всі рани, навіть гнійні, затягується виразка шлунку, кишківника, проходить пронос, гояться трофічні виразки та шкірні захворювання (й у тварин також), – розповідає він. – А от при закрепах її пити не можна. А якщо вмитися нею і не витирати обличчя, то шкіра стає гладенькою і молодшає.
«Жива» вода допомагає при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, серця, урологічних, гінекологічних, шкірних захворюваннях. Лікує вона й аденому та простатит».
Але треба знати, яку воду і при яких захворюваннях п’ють, попереджає Михайло Терентійович. «Мертва» вода знижує тиск, «жива» піднімає. При закрепах можна пити лише «живу» воду, бо від «мертвої» стане ще гірше. 
Однак якщо таку воду приймати так, як порадить колишній фельдшер, вона допоможе при ангіні, при варикозі, геморої, радикуліті, артрозах та артритах, прострілах, головному та зубному болю, при інсульті та деяких  видах онкозахворювань. А для профілактики досить випивати в день по чверті склянки «живої» води за 15-20 хвилин до їди. «Я вже 20 років таблеток не п’ю, – каже Михайло Терентійович, – тільки-но відчув, що горло заболить, з носа тече, разів 8 на день прополоскав ніс та горло, і все – здоровий».
Чаклунства тут ніякого немає, – у Михайла Терентійовича є апарат, зроблений його братом – професором, головним інженером управління сільського господарства Свердловської області. «Я вислав йому книжку, і за кресленнями він зробив апарат, яким я користуюсь і нині, – каже колишній фельдшер. – Робота його полягає в тому, що в одній ванночці знаходиться брезентовий мішечок, в якому, і навколо якого – вода, і два електроди: один – в мішечку, другий, за ним. Пропустивши протягом кількох хвилин через воду електричний струм, в мішечку отримуємо кислотну («мертву») воду, а навколо нього - лужну («живу»)».
Треба сказати, що Михайло Терентійович дуже багато читає і якось знайшов  літературу, де була описана кабіна Райха - дерев’яне приміщення, оббите зсередини жерстю. Протипоказань в його використанні немає, а принцип дії полягає в тому, що людина сидить всередині 15 хвилин. Зайшла, скажімо, з підвищеним тиском, а виходить з нормальним. Або з головним болем, який теж зникає через 15 хвилин. За кілька сеансів хронічний головний біль щезає  зовсім. У Михайла Терентійовича лікувалася молода жінка, яку замучили корчі в ногах. Всього за кілька сеансів у кабіні Райха проблема зникла назавжди. 

Про срібну воду і сідничний нерв

А ще він робить срібну воду. «Є багато способів виготовити її. Найпростіший з них, – каже цілитель, – опустити в воду будь-який срібний предмет (краще за все – стару монету) не менше, ніж на добу.
Таку воду можна застосовувати при хронічному гастриті та виразці шлунка, при запальних захворюваннях нирок. Нею спринцюються при міомах та фіброміомах, кистах яєчника. А ще вона допомагає при опіках, шкірних захворюваннях, запальних та гнійних ранах, хворобах очей, вух носа та горла.
Було таке, що хлопчик з нашого села сів у окріп, то я дав йому води, і біль зник відразу, і від опіку навіть сліду не залишилося».
Михайло Терентійович пишається й тим, що срібною водою, разом із «живою» та «мертвою» лікує пролежні, загоїти які неможливо. А ще він завиграшки лікує запалення сідничного нерва. Людина з цим захворюванням може все життя мучитися, а він «справляється» з ним за раз, максимум – за два. 
В селі знають, що в руках у нього є якась цілюща сила. Перейде він людині дорогу з порожнім відром, то йому за це потім дякують, – так поталанить. А ще як помацає товар, який везуть продавати, тут же і продасться.
... Цікаво, що Біблії він не знає, до церкви не ходить, але завжди, допомагаючи людині, молиться і просить Господа допомогти йому. «Насамперед, Бога треба мати в душі, звідти й молитва має йти, – впевнений він. – Навіть коли роблю укол, завжди прошу «Господи, Ісусе Христе, допоможи мені і цій людині».
А ще в нього є молитва мало не на всі випадки: «Свята Матір Божа, Єдиний  Сине Божий, Ісусе Христе, я (ім’я) благаю і прошу (і далі – що саме просить). «І так 9 разів – зранку і ввечері – а можна і безкінечно, воно не завадить, – каже Михайло Терентійович. – Навіть якщо я щось загубив, скажу так, і тут же знайду».