ye-logo.v1.2
25 Вересня, 2020

Олексій Трофимчук: «Я побачив дві ноги до середини литки, що стояли на землі»

Суспільство 1064 1

Решта тіла його дружини перетворилась на обвуглений кістяк

Двадцять восьмого січня Лариса Трофимчук відзначила свій 38-й день народження, а через два дні її не стало – жінка облила себе ацетоном і підпалила. Залишивши сиротами чотирьох дівчаток, молодшій з яких виповнилося всього п’ять місяців.
З першою дружиною в Олексія не склалося. На її гульки закривав очі, тримався заради сина, і пішов лише тоді, коли отримав ножа під лопатку від її коханця.
Згодом зустрів Ларису, яку кохав упродовж усіх 15 разом прожитих років. «Подивіться, яка жінка в мене була, – показує її фото. – Куди не підемо, завжди пишався нею, бо була наче королева. І як мені тепер самому залишитися з дітьми?».
... За часів колгоспів чоловік працював завфермою, а нині, вже чотири роки доглядає за вівцями у сусідньому господарстві. Вдома теж повний двір животини: кобила, три свині, корова, кролі, морські свинки, вівці, кури, гуси, качки, індики. А ще – три собаки і котик.
Працював тяжко, для Лариси нічого не жалів. Як розповідають селяни, жінка гарно вдягалася, часто їздила в Полонне і завжди мала при собі гроші… А недавно Олексій продав три корови і троє телят – дружині робили кесарів розтин, і потрібні були гроші, а потім вона ще вставила собі зуби за три тисячі... Та й трирічну Марійку Лариса двічі возила до Києва, де дитині робили дві складні пластичні операції. А на це теж потрібні були чималі гроші…
Може, вони коли і сварилися, але скарг, за словами голови Бражинецької сільської ради Тамари Іванкової, на Олексія не надходило ніколи і ні від кого.
Тому село гудить, і до сьогодні, не в силах зрозуміти, що є причиною страшної трагедії, що сталася два тижні тому.

«Вона дві години була без свідомості»
«Наприкінці серпня Лариса народила четверту дитину, – розповідає голова ради ветеранів села Фадіївка Надія Гусарук, яка разом із сусідкою, тіткою Рузею, допомагає Олексію доглядати дітей. – Народила, а через два дні померла її свекруха... Може, наркоз подіяв, бо їй робили кесарів розтин, але, повернувшись з лікарні, вона кілька разів приходила до мене і скаржилася, що коли чоловік йде в ніч на роботу, у хаті щось до ранку стукає. Я дала їй молитовник і казала, що читати.
Пам’ятаю, вона прийшла до нас перед Новим роком. Дивлюсь, якась вона бліда. «Скажіть Олексію, – просить – нехай людям гроші віддасть. Запишіть, кому і скільки я винна». І – геп – упала на підлогу. Я на неї і водою бризкала, і по щоках била... Викликали лікаря, і доки він доїхав із третього села, минуло години дві. І весь цей час вона була непритомною. Їй зробили укол і відвезли до реанімації.
А через день вона повернулася. Вже якась інша – тиха, ніби притовчена. А їй же потрібно було серйозно лікуватися. Адже років десять тому її три доби шукали всім селом. Побачили випадково – сусідка вранці вийшла на поле і побачила, що бур’ян ворушиться. Підійшла, а там Лариса. Вона тоді лежала в психіатричній лікарні. Скільки Олексій курей та гусей перерізав, казав: «Усе зроблю, але вилікую». Не вийшло...».

«Я навіть не міг подумати, що то моя жінка горить»
«Вона готувалася до цього, – каже Олексій, – за два дні до трагедії зняла хрестика з шиї й каже: «Посадиш у лузі калину, травою вона заросте». «Що ти таке кажеш?» – запитую. «Ти ще побачиш, я тобі їх всіх покину, будеш сам їх ростити». Напевно, взяла до голови, що не розрахувалася з людьми за зуби. Я їй казав: «Продамо корову, свиню, та й віддаси».
…О шостій ранку, тільки по радіо заграв гімн, Лариса принесла йому дитину: «Потримай, я вийду, а то щось живіт болить»... Минуло хвилин 20 – а її нема. Чоловік одягнувся, вийшов на вулицю – нема. Обшукав усе навкруг, пішов до сусідів, бо вона брала в них молоко для маленької. «Якби сніг лежав, то я би по слідах пішов, – каже він. – А так, ожеледиця була, а я щоранку промітаю сніг. Коли йшов, дивлюсь – метрів за сто від хати, за кукурудзою, такий вогонь палає! Сусід вийшов, каже: «Хтось так рано кабана смалить». Я навіть не міг подумати, що то моя дружина горить.
...Старші дівчатка налякалися, плачуть. Я й сам злякався, бо знав, що в неї депресія, і вже були спроби суїциду, було таке, що вона таблеток напилася і прийшла до сусідки прощатися. І тут Віта, яка шукала матір разом зі мною, каже: «Щось мене тягне направо, мама там». Доходимо до посадки, а там ніби хтось вогнище загасив – лише димок тягнеться. Дитина кинулася туди... і її наче відкинуло. Аж задихнулася: «Тату, там мама». Підбіг, а вона згоріла повністю, тільки хребет, череп зі заціпленими білими-білими зубами. І ноги, що не догоріли, стоять в калошах. А поряд – дві пляшки з-під ацетону».
«Мені доводилося бачити чимало трупів, але такого жаху ще не бачила, – каже сільський голова Тамара Іванкова. – Я запитувала у міліціонерів, як вона могла згоріти майже повністю. Пояснили, що вона не лише облилася ацетоном, а й випила його, тому й спалахнула миттю, наче факел».
Старша дочка Віта розповіла, що всю ніч не спала, бо мама весь час руками когось відганяла від себе: «Тікай, тікай!». «Я її питала, з ким вона розмовляє, – розповідає дівчинка. – А вона: «Мене дід бородатий кликав». (Коли Ларису після трьох днів відсутності знайшли в бур’янах, її теж дід кликав, і тоді в неї була обпечена лише нога).
…Прощалися люди із закритою труною, бо все, що залишилося від жінки, вмістилося в балію. А коли винесли надвір, прийшов час прощатися дітям. З хлібом вони тричі обійшли навколо труни, таким чином просячи благословення матері. «Уявіть, старша несе манюню на руках, тут же, на руці хліб лежить, – розповідає Надія Степанівна. – Дитина йде, плаче, за нею Марійка, а потім Оксанка. Як на це дивитися? Такий крик стояв, люди непритомніли. Наше село такої трагедії ще не бачило».

Маленька Даша весь час шукає очима маму
Нині Олексій не погоджується на те, щоб віддати менших до інтернату. Те ж саме хвилює Віту. Побачивши кореспондента газети «Є Поділля», дівчинка заплакала: «Тьотю, допоможіть нам, аби сестричок не віддали до дитячого будинку, я буду татові помагати їх ростити».
Важкі то були відвідини: розчавлений горем Олексій, у якого сильний біль поєднався з образою: «Вона мене зрадила, а я так її кохав!», Віта, яка, побачивши материні обгорілі кістки, налякалася і тепер потребує лікування, десятирічна Оксанка із сумними очима, трирічна Марічка, яка весь час питає про маму… І маленька Даша, яка ще нічого не розуміє, але весь час водить очима, напевно, маму шукає. Але це все їм треба пережити.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини

Інформація з інших ресурсів

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую