ye-logo.v1.2
6 Червня, 2020

Терміново потрібна операція по заміні обидвох серцевих клапанів

Суспільство 7637 10

Без неї рахунок життя тридцятип’ятирічного Ігоря Дмитришина ведеться на дні. І він сам про це знає

Розмовляючи з Ігорем по телефону, склалося враження, що на тому кінці дроту немолодий, кволий (йому навіть розмовляти було важко) чоловік. Насправді все виявилося не так. В коридорі, на ліжку сидів молодий, симпатичний юнак, який чекає на дуже складну операцію на серці – заміну одразу двох клапанів. Заковика в одному – із 20 необхідних тисяч гривень є лише 4. Та й ті – позичені.    
Проблеми з серцем в Ігоря почалися п’ять років тому. Спочатку доймала задишка, така, що вночі він прокидався через кожну годину. Потім почалися напади. Але й далі терпів, про яке лікування мова, коли грошей немає?
Тоді, після першого серйозного нападу, в Ярмолинцях його ледь урятували. Потім лікарі кардіоендоваскулярного відділення Хмельницької обласної лікарні приводили його до норми впродовж двох днів. Став там майже своїм, бо операції, яка б урятувала його, в Хмельницькому не робили, а в Києві це коштувало дуже дорого.

Температура його тіла не перевищує 34 градусів, а тиск, зазвичай, 150 на 20
«У мене пенсія 571 гривня, хоч має бути більше тисячі, оскільки в мене перша група інвалідності, – розповідає Ігор. – Операцію робити практично немає за що.
Тут я вже лежу раз восьмий. В минулому році мене навіть почали готувати до операції, хотіли міняти клапан, але ми не змогли зібрати гроші. Зараз, якщо так можна сказати, вже приперло».
Перед Новим роком Ігорю зробили операцію, яка показала, що не працюють одразу два клапани. Операція, запланована на кінець наступного тижня, коштує 20 тисяч гривень, а є лише чотири тисячі, які йому позичила тітка.
А поки що він вже рік не спить ночами, бо задихається. «Тільки очі закриваю, починається задишка, болить голова, терпнуть ноги і руки, – розповідає він. – Лише вдень можу прилягти на кілька хвилин.
Вдома вночі дивлюся телевізор, виходжу на вулицю. Тут, у лікарні, сиджу, ходжу по коридору. Тому й у палату не йду, щоб людям не заважати. Хворі вже звикли й жаліють мене».
А в спеку та в холодні дні Ігор практично «випадає» з життя. Тоді його тиск становить 150 на 0! Тоді як його норма - 155 на 10 чи 20. При цьому температура тіла не перевищує 34 градусів.
Чоловік весь час змушений триматися на таблетках, а вони коштують 800-900 гривень на місяць. А такої розкоші його пенсія в 571 гривню не дозволяє...
По секрету Ігор сказав, що вже три дні таблеток не п’є, бо немає грошей. «Лікарям про це не кажу, – каже він, – телефонував додому, але гроші жінці не позичив ніхто. Ми і так вже напозичалися. Минулого разу, коли лежав у відділенні, гроші на таблетки мені хворі дали».
Кредит на операцію
йому не дали, боялися,
що помре
А на рідних в Ігоря – жодної надії! «Я виріс в інтернаті, бо мама вчилася у вищій школі міліції, в неї не було часу мною займатися, до того ж, вона мала ще дочку. Добре, що коли три роки тому я одружився, вона, продавши квартиру, купила собі і доньці житло в Хмельницькому, а мені – маленьку глиняну розвалюху в Ярмолинецькому районі. На цьому її допомога й закінчилася. Я не раз їй телефонував, на що вона казала: «Ми нічим не можемо тобі допомогти, бо ми на пенсії».
... Донедавна Ігор навіть не знав, де в нього серце. Служив в армії у 17 танковій дивізії в Хмельницькому, вивчився на  монтажника радіоапаратури, мав роботу...
А потім все розвалилося. Заводи, фірми по ремонту техніки позакривалися, тому спочатку шукав підробітку в приватних фірмах, а потім, щоб прогодувати сім’ю,  змушений був разом з батьком їздити до Києва на заробітки.
«Їздив, навіть коли вже був хворий, – каже він, – бо роботи в нашій Ясенівці немає. Нап’юся таблеток – і на роботу.  Було таке, що влаштувався на цегельний завод, а там потрібно було стояти біля гарячої печі, дихати газами і тягати цеглу. Навіть дня не протримався.
Останній раз, півтора року тому, батько практично за мене працював, а я виконував лише легку роботу. Але все одно, протримався лише три дні. Дякувати батькові, усе зароблене він поділив навпіл, і я зумів віддати борги».
Свого часу Ігор хотів узяти кредит на операцію, але йому не дали, побоялися, що помре, та й хто дасть кредит людині з такою маленькою пенсією?
А з пенсією взагалі непорозуміння вийшло. Після того, як його перевели на першу групу, чоловік лише місяць отримував належні йому тисячу «з гаком». А потім знову – все ті ж 571 гривня. А ходити по інстанціях і добиватися справедливості він не може.
Доходів, окрім пенсії та допомоги на дитину, – ніяких. Якось Ігоревій дружині «пощастило», і вона влаштувалася на роботу в Ярмолинцях, у вірменів. Які потім втекли, так і не заплативши.
Ігор з дружиною вже давно думають про те, що коли все закінчиться добре, він займатиметься дитиною, а вона поїде на заробітки до Польщі. У них же стільки боргів! Та й хата, стара, глиняна, давно валиться.

«У нас часто буває таке, що навіть хліба немає»
«Допомогти їй я не можу нічим, – каже Ігор, – навіть води принести, чи нарубати дрова. А в мене ж ні газу, ні води немає. Так що все на ній. Я навіть в магазин не можу піти. Себе навіть не можу обійти - ні ходити, ні дихати.
Якось захворіла дитина, то її довелося лікувати травами, бо вже так напозичалися на моє лікування, що дитині на ліки ніхто грошей не дав».
У його жінки навіть на дорогу грошей немає, тому його ніхто не відвідує. Живе на тому, що дають в лікарні, а ще – такі ж хворі, як і він: хто пакет соку, хто печиво. «У нас таке буває, – каже чоловік, – що навіть хліба немає».
... Крім серця, в Ігоря слабкі легені, які працюють відсотків на 40 (лише за останні півтора роки він чотири рази лежав у торакальному відділенні з пневмонією), тому операція, кажуть, досить небезпечна. Бо легені можуть не запуститися. «Я би її не робив, – каже він, – але шкода дитину, яку я практично не бачу, бо весь час проводжу в лікарнях».
«За таких важких пацієнтів, як Ігор Дмитришин, мало хто береться, - каже завідуючий кардіоендоваскулярним відділенням Хмельницької обласної лікарні Андрій Кланца. – Але наша лікарня пішла цій родині назустріч, і операція із заміни двох клапанів, вартість якої 45 тисяч гривень, буде проведена всього за 20.
Цей хворий уже давно мав бути прооперований, оскільки він дуже важкий і запущений. Тому трагедія може статися будь-якої хвилини: сьогодні, завтра... І він про це знає. Тому іншого виходу, окрім операції, немає. І навіть у цьому випадку ми ніякої гарантії дати не можемо». 


P.S. Усім, хто бажає допомогти Ігорю Дмитришину коштами на операцію, просимо звертатися в редакцію газети «Є Поділля» або в кардіоендоваскулярне відділення Хмельницької обласної лікарні. Операція запланована на наступний тиждень.



Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую