ye-logo.v1.2
23 Вересня, 2019

П’яний батько клав дитину у відро і спускав у колодязь

Віра ШПИЛЬОВА Суспільство 876

У Кам’янець-Подільському районі розігралася драма, і тато скалічив маленьку дитину

«Роди інвалідів – на них більше платять»
Того дня в реанімаційне відділення районної лікарні потрапила дитинка віком один рік і два місяці. Ні, не якась страшна хвороба, не аварія чи нещасний випадок стали причиною госпіталізації. Дитя скалічив його рідний татусь. І, може, добивав би й далі, якби не нагодився сільський фельдшер і під приводом бронхіту запропонував негайно везти малюка до лікарні. «Не хочете самі – я завезу». На цей час на подвір’я вступила мати винуватця трагедії. «Їдьте зі мною, прошу Вас», – звернувся до неї фельдшер.
Дорогою бабуся не могла стримати сліз, які текли рікою на покалічене тільце. У неї двоє синів. Ростила обох, дбала, вчила людяності. Старший від сорому за брата тепер і в село навідується нечасто. Бо молодший не перший день знущається над дітьми (устиг дати життя аж чотирьом), над дружиною, погрожує рідній матері, сусідам: «Спалю, заріжу!»
– Ви тільки уявіть, – прокоментував подію голова районної адміністрації Ростислав Ярема, – він чітко розрахував, що дитина-інвалід отримує більшу державну допомогу, і тому свідомо прагнув зробити найменшу дитину інвалідом. І дружині заявив, що та має родити, скільки він сам захоче. Бо буде більше грошей – вистачить на більше горілки.
Це дитя, кажуть сусіди, п’яний батько клав у відро і спускав у колодязь. Вони боялися навіть писнути, бо раптом пустить корбу і втопить. П’яні «концерти» молодика набридли всім, але як зарадити лиху, селяни не знали, сподівалися на владу.

Як не було змалку, не буде й до останку?!
Нині постраждалими від домашнього насильства дітьми та молодою матір’ю опікується дружина голови райдержадміністрації пані Ірина, носить їм їжу, провідує в лікарні. Вона – сама багатодітна мати, щаслива в подружжі. Тому хоче підтримати нещасну, котра вже з юних років через власну нерозсудливість стала об’єк-том постійних знущань, фактично рабою. Материнства вона зазнала ще в 15 років, школяркою. Нічого доброго саме по собі таке раннє материнство для жінки не приносить. А тут ще й первісток прийшов у світ, вражений церебральним паралічем…
Батько від дитини не відмовився, хоч шлюб молодята не зареєстрували й досі. Почали жити разом у хаті, яку спорудили свого часу батьки чоловіка. Як на пошту приходили «дитячі» гроші, чоловік одразу ж на радощах пригублював чарку. А діти посипалися одне за одним, як із міха. Старшому шість, а меншеньке, оте жорстоко побите, щойно вийшло з немовлячого віку. Кожна дитина, кажуть, то Божий дар, радість. Та мало було радості у молодої жінки. Як кажуть: нема змалку, не буде й до останку. А їй же тільки 22 роки! Та не все й люди знають, бо чужа сім’я – як темний ліс.
– Поки господар був тверезим, то працював, порався в городі, коло корови, – розповідає Іван Правник, директор районного центру соціальних служб для молоді. – І хата у родини добра, і все, що треба, є. А виплата на дітей у розмірі 2600 гривень щомісяця – то, як для села, справжній капітал. Ми за цією родиною давно спостерігаємо, допомагаємо, як можемо. Пробували наставити на шлях істини, та марно. Чоловік і сам, протверезівши, каже, що не може збагнути, нащо він накоїв лиха. То жінку силоміць горілкою заливає, то дітей б’є. Бувало, що дружина зникала кудись на кілька днів. Начебто йшла до своєї матері. Вона настільки залякана, що ніколи навіть слова не сказала проти домашнього варвара. «У нас усе добре», – тільки й твердить, як папуга. Їй дуже потрібна психологічна реабілітація.
– Ізолювати матір і дітей ми пробували ще в минулому році, – згадує секретар місцевої сільради Оксана Неведюк. – Завезли їх до районної лікарні, але батько прийшов уже на другий день і їх забрав. Треба поселити їх у спеціальний притулок, такий є у Хмельницькому, щоб він навіть не знав, де вони. І його тим часом також примусово обстежити та лікувати. Таку рекомендацію давала й мала координаційна рада у справах неповнолітніх, що діє при сільраді.

Потрібне зцілення й громаді

Сьогодні на обліку в районі 1300 пияків. Якщо в їхніх родинах є діти, то «дитячі» гроші однозначно йдуть на горілку для татусів, а буває, і мам. Що може зробити з цим громада, держава? Іван Правник вважає, що колишня влада припустилася величезної помилки, закривши в попередні роки наркодиспансер. Там могли підлікувати хворого на алкоголізм, провести реабілітацію. І потому діти усе ж виховувалися б при рідному батькові. А то, позбавивши батьківських прав п’яничку, його дітей однозначно «вішаємо» на шию державі. І тут починаються інші проблеми: психологічної допомоги вже потребують самі діти, які ростуть сиротами. Підшукати їм прийомну родину чи будинок сімейного типу – знову ж таки витрачати державні кошти. Хоча й не так у коштах справа. А в соціальній стратегії: кожна дитина повинна мати батька й матір. Бажано рідних, турботливих та мудрих.
Коли матеріал готувався до друку, стало відомо, що судмедексперт засвідчив усього-на-всього легкі тілесні ушкодження однорічної дитини її батьком, чим неабияк обурилися лікарі реанімації та голова райдержадміністрації Ростислав Ярема. Щоб ізолювати матір та чотирьох дітей від батька-варвара, в одній із сільрад влада вже підшукала їм хату.


Читайте новини на нашому Телеграмі

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую