ye-logo.v1.2

Віталій Бомок: “Саджайте українське й будете постійно з врожаєм!”

Суспільство 6127
Дмитра Скрипника
«Саджанці для мене не тільки робота, але й моральне задоволення», каже Віталій Михайлович.. Фото: Дмитра Скрипника

Коли ми купуємо саджанці плодових дерев, рідко замислюємося, скільки часу та праці має пройти з того часу, відколи у землю заклали кісточку чи насінинку.

 Рослина рік росте, потім прищеплюється... Загалом тоненький прутик можна назвати гордим ім'ям “саджанець” лише через три роки. Проте мати свою ділянку землі і щось на ній посадити ще не означає, що у вас виросте розкішний сад, який щороку даруватиме рясний урожай фруктів і ягід. А все тому, що садівництво — це справжнє мистецтво. Справжнім гуру у цій справі можна вважати Віталія Бомка з Литичева, який вже 40 років вирощує плодові дерева. “Народився я в селі Велика Яромирка Городоцького району, але практично все життя прожив у Летичеві, - розповідає Віталій Михайлович. - За професією я агроном, закінчив Львівський сільськогосподарський інститут. З 1978 року працював у Летичівському розсаднику, спочатку головним агрономом, а потім директором радгоспу. Після розвалу радгоспу, справу усього свого життя не покинув, оформив патенти та придбав всі можливі ліцензії та сертифікати, й продовжив займатися садівництвом. Нині вирощую на своїх 25 гектарах 17 сортів сортових яблук, 16 сортів черешні та 9 — вишні, 9 сортів звичайного персика та 11 — канадського. А ще абрикоси, аличу, сливу, грушу, смородину, порічки, агрус тощо. Але саджанці для мене не тільки робота та спосіб заробити гроші. Передусім, це моральне задоволення”.

Без “магалебки” не буде ані вишні, ані черешні
“При правильному підборі сортів та підщеп ваш сад даватиме стабільний врожай. Найперше, про що має подбати майбутній садовод — це якісні підщепи, - каже Віталій Михайлович. - Вишня магалебська (антипка) — швидкоросле дерево від 3 до 8 м і вище з компактною, майже кулястою кроною та великою кількістю тонких гілочок. Використовують “магалебку” як універсальну підщепу для культурних сортів вишні та черешні. Плоди у неї дрібні, чорні, терпкі, для споживання непридатні. Цей вид вишні відзначається скороплідністю і посухостійкістю, витривалістю проти морозів. Кращої підщепи годі й шукати! Нині саме час її заготовляти для закладання майбутніх саджанців. Але спочатку “магалебку” слід правильно підготувати: одну частину кісточок антипки на три частини піску слід зволожити, скласти в мішок і перенести в погріб. Цей процес має назву “стратифікація”, тобто дозрівання. Навесні ця суміш висівається в землю, а коли з'являються невеличкі деревця, саме на них прищеплюються елітні сорти вишень та черешень”.

Наші сорти витримують морози
Не менш відповідально пан Віталій ставиться й до підбору сортів для свого сортового складу саджанців. Що тільки не росло на його ділянці: саджанці з Росії, з Молдови, “європейці”... Але нині садівник надає перевагу нашим, українським сортам. Каже, що саме вони найкраще витримують морозну зиму та посушливе літо. “Українські сорти пройшли адаптацію до наших кліматичних умов, - пояснює господар. - До прикладу, абрикоси “Київський красень”, “Ветеран Севастополя”, “Самбурський ранній” - всі вони витримали морози останніх років й стабільно плодоносять. Тоді як іноземні сорти — загинули. Колись у мене в колекції було 25 сортів груші, але вдарили морози й залишився один-єдиний український сорт - “Стрійська”, всі інші вимерзли. Ще морозостійкістю відзначаються “Чудо” та “Сокровище” - молдавський та російський сорти. Чудовими смаковими якостями володіє “Чудо-вишня”, плоди якої сягають 9 г, а “Гортензія” взагалі є вагою до 12,5 г. Це крупноплідна черешньо-вишня, яка представляє так звану групу “дюків” (гібрид вишні та черешні). Ще одна дуже модна нині тенденція серед садівників — шукати та садити у себе на ділянці таких “аборигенів” серед дерев, які не “знали” ані грама “хімії”. Адже вони свої, рідні. До прикладу, із яблук “Рамбури” та “Донешта” ще моя прабабуся пекла пиріжки та книші. Це такі смачні яблука, що завжди будуть актуальними”.

Єдина біда персиків — курчавість
Що ж до персиків, то, за словами Віталія Михайловича, чудово витримують морози канадські персики (великі плоди до 300-350 г). А саме: ранній “Харбінгер”, інжирний сорт “Сатурн”, нектарини “Флавон”. Єдина їхня біда — це курчавість. Коли рослина хвора, вона не набирає сили, щоб перезимувати й втрачає свою морозостійкість. Тому слід пильнувати, щоб не пропустити обробку спеціальними препаратами. “Тільки персик починає розпускатися, я обприскую його препаратом “Хорус”, - ділиться досвідом садівник. - Потім, коли з'являються бутони, обробляю фунгіцидом системної дії “Скор”. Ще через тиждень-другий — знову “Хорусом”. Після цього від хвороби навіть сліду не залишиться. Дуже багато людей не проводили обробку, й персики у них цьогоріч померли. Адже зима була теплою і спори грибків не загинули, а при холодній весні почали активно розмножуватися”.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую