Серце віддаю дітям!

Сьогодні нікого не здивують скарги вчителів чи батьків на надмірну активність сучасних дітей, а інколи – навіть некерованість.
Педагоги Кам’янець-Подільської  спеціалізованої загальноосвітньої школи І ступеня № 14 з поглибленим вивченням англійської мови кажуть, що спершу треба любити дітей, а вже потім їх вчити. Такі ідеї пропагував ще в минулому столітті Василь Сухомлинський.
“Сьогодні східні народи перекладають роботи Сухомлинського й запроваджують його ідеї,” – розповідає Ірина Пасхаліс, заступник директора з навчально-виховної роботи.
З 1 січня 2008 року кам’янець-подільська школа № 14 включена до програми експериментальної роботи під керівництвом Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти з питань реалізації ідей гуманної педагогіки. І вже є певні результати та напрацювання.
“Ми проводили дослідження – психологічні тести серед дітей, для того, щоб з’ясувати, наскільки комфортно їм у школі, – каже психолог Оксана Баженова. – За результатами тестів більшість дітей задоволена. Та й в колективі відбулися зміни на краще”.
“В школі мені все подобається, а улюблений предмет – англійська,” – розповідає Богдан з другого класу.
“На групі продовженого дня робимо уроки і вдома вже вільні. Будемо ходити на факультатив з російської мови чи логіки, – ділиться враженнями Дмитро, однокласник Богдана. – Я б краще пішов на російську. В школі цілий день цікаво!”
“У нас весь клас дружний, тільки один хлопчик трохи недобрий,” – розповідає Аріна, другокласниця, і всі її однокласники це підтвердили.
“Щоразу, як проводимо нові тестування, відкриваємо для себе багато нового, – розповідає психолог. – Діти більш творчі, охоплюють багато напрямків у навчанні, дуже інформовані, всі володіють комп’ютером”.
Як зазначила директор школи Наталія Васильянова, у цьому потоці нової інформації та “пошуків себе” вчитель має бути дороговказом для учня, давати йому можливість вибору.
Саме взаємоповага, право мати і відстоювати свою думку, любов до дітей – головні принципи стосунків у цій кам’янець-подільській школі.
“Дитина – відкрита книга. Вона хоче уваги і ласки. Вчитель має бути дуже уважний, щоб кожному учневі дати саме те, що йому потрібно,” – каже Наталія Сергіївна.
Хоча в суспільстві не всі однозначно сприймають ідеї гуманної педагогіки. Як, начебто жартома, каже директор, комусь здається, що гуманна педагогіка – це домінування у програмі гуманітарних предметів, а інші називають “панібратством”. Але це хибні уявлення, запевняє вона.
“Ми не можемо собі дозволити “сюсюкати” з дітьми, бо тоді вони будуть абсолютно безпорадні в житті. Ми допомагаємо їм розкритися, проявити свої таланти, а це можливо лише за умов, коли дитина не відчуває страху перед педагогом, а любить і поважає його. Ми будуємо людяні, гуманні взаємостосунки,” – каже пані Васильянова.
“Кількість обдарованих дітей, які є нашими вихованцями, постійно зростає, – каже Ірина Леонідівна. – Серед них другокласниця Ліза Заводовська – чемпіонка України з гімнастики у віковій категорії до 8 років, Ростислав Вадюн – чемпіон України з кікбоксингу, кандидат в майстри спорту, учень 4 класу, переможець міського конкурсу піаністів Нікіта Чиварюк (4 клас), Нікіта Михайлов – чемпіон міста з тхеквандо (4 клас), Валерій Ситніков – міні-містер України (закінчив четвертий клас), неодноразові чемпіони України театр сучасного танцю “Абра” і багато-багато інших.
Дітей, які повертаються у рідну школу з перемогою, завжди святково зустрічають. Це і прояв любові та поваги, а ще приклад для інших, як пояснила пані Пасхаліс.
Школа – найкраща за рівнем успішності з основних предметів по місту, зазначила директор.
Натхненником і родоначальником гуманістичних починань у школі стала Валентина Мельничук, класний керівник третього класу. Регалій у цієї вчительки на цілий абзац, і вони цілком заслужені. Вона привезла ідеї гуманної педагогіки з Москви.
“У 2002 році на педагогічних читаннях “заразилася” гуманістичними ідеями. Для мене це був ковток свіжого повітря, бо я цього шукала, – каже Валентина Станіславівна. – Вчитель для нас – гуманістів, Шалва Амонашвілі, який є автором багатьох книг на цю тему”.
Дітлахи, яких довелося побачити у школі, при зустрічі відразу усміхаються і вітаються, навіть з незнайомою людиною. Забачивши, що їх фотографують, без найменшої сором’язливості позбігалися позувати, і “засипали” розповідями про себе, свій клас чи вчителів. Учні чотирнадцятої кам’янець-подільської школи розкуті, веселі та дуже активні.
Голова правління Всеукраїнського центру гуманної педагогіки, доцент кафедри педагогіки та психології Хмельницького національного університету Станіслав Крук каже, що діти і повинні бути такими відкритими, щирими. За його словами головне, щоб педагог допоміг своєму учневі залишатися таким, щоб навчив робити правильний вибір, обирати “дорогу” серцем.