За кілька тижнів невідомі скоїли дев’ять підпалів.

Фото: Наталка Карпа

Мешканці Олешина та Іванковець Хмельницького району бояться ночувати у власних домівках. і погрожують вчинити над паліями самосуд.

Піроманія – хворобливий потяг до підпалів. Психологи твердять, що нахили до цього психологічного захворювання виникають в дитинстві, однак істинні причини цієї хвороби так і не встановлені. У розвинених країнах Заходу піроманія явище досить розповсюджене. В Україні на це захворювання страждають одиниці. Але у світлі останніх подій Хмельниччина може очолити всеукраїнський рейтинг по підпалам.

Місцеві Герострати
«З початку року в Хмельницькому районі вчинено 11 підпалів, – розповідає начальник групи нагляду профілактичної діяльності Хмельницького райвідділу головного управління МНС України в Хмельницькій області Василь Ковтунський. – Більшість з них сталися в селі Олешин. Я думаю, що це молодь. Можливо, місцеві. Підпалюють будинки, в яких ніхто не живе. А звідки вони знають, що там ніхто не живе? Органами дізнання порушена кримінальна справа. Матеріали справи передали в районний відділ міліції».
Перший підпал стався на початку року. 2 січня в селі Іванківці Хмельницького району згоріли два хліви. Ніхто не постраждав. Матеріальні збитки склали кілька тисяч гривень. Тоді ніхто і гадки не мав, що це лише початок у довгій черзі загадкових пожеж. Згодом у тому ж селі підпалили хату. Оскільки помешкання було нежиле, то і цього разу ніхто не постраждав. Але люди почали нервувати.
28 січня в Олешині спалахнули дві будівлі. Як у попередніх випадках, пожежі сталися після першої години ночі.
«Сестра живе в Росії, а я доглядаю за її хатою, – розповідає місцевий мешканець Сергій Симогук. – Синові зателефонувала сусідка і сказала, що горить гараж. Він – мені. Коли я прибіг, рятувальники вже майже загасили пожежу. Якраз виносили з гаража тліючі речі. Вночі йшов дощ. На ранок дивлюся, а до гаража тягнуться відбитки жіночих каблуків. На паркані засохло болото. Тут вони й перелізли. А міліція – нуль реакції. Невідомі підпалили туалет. Звідти вогонь перекинувся на гараж. Якби сусідка не побачила вогонь, згоріла б і хата. Тут у селі розказують, ніби одна дівчина хвалилася у місцевому барі, що вона вже давно нічого не підпалювала. Але чи то правда…»
Матеріальних збитків Сергієві Симогуку нарахували шість тисяч гривень. Тієї ж самої ночі, коли згорів його гараж, підпалили іншу хату.
Подружжя Журавських мешкають в обласному центрі. Перед Новим роком в Олешині придбали хату. Провели газ. Навели лад на подвір’ї.
«Ледь погасили той гараж, як спалахнула наша хата, – розповідає Галина Журавська. – Погляньте, веранда згоріла повністю, вхідні двері також. На даху від вогню полопав шифер. Напевно, вони чимось її облили, а вже потім підпалили. Нарахували нам збитків три тисячі, та одні лише вхідні двері стільки коштують. Кажуть, що це діє якась секта. Від вогню вони нібито отримують енергію. Люди бояться, а міліція нікого не шукає».
У Сергія Гуліватого згорів хлів. У Ганни Рудковської – сінник. За літо та осінь жінка наготувала два причепи сіна. Після пожежі їй немає чим годувати худобу: «Якби ми знали, хто таке робить, ми б над ним вчинили самосуд», – каже жінка.

П’ятниця, час палити?..
Майже всі підпали стаються з п’ятниці на суботу. Така закономірність наводить на можливих паліїв. Тим більше, що місцеві мешканці уже кілька разів бачили незнайомців.
«Близько першої години ночі я почула, як на вулиці загавкали собаки, – каже Валентина Шалковська. – Вийшла на подвір’я. Неподалік паркану хтось стояв. Одягнений у чорну шапку та чорну куртку, а в руках тримав запальничку. Я пішла до хати, а за кілька хвилин почули запах диму. Виглядаю, горить сусідська машина. Ми вже боїмося спати. Як тільки загавкають собаки, одразу ж прокидаємося».
Євген Качан «Запорожця» отримав у 1992 році. Автівку дали як інвалідові І групи.
«У вас машина горить», крикнула сусідка, – розповідає Євген Антонович. – Я виходжу, а вони витягли запаску і підперли нею ворота. Вночі йшов дощ, машина була накрита брезентом. А головне, акумулятора не було, тож проводка замкнути не могла. А я на ній і до міста їздив, і до брата в сусіднє село. А зараз лише з палицею шкутильгаю. Навіщо вони так вчинили? Я ж не якийсь олігарх. Нікому нічого поганого не зробив».

Діти ж дорослі?
То хто ж ці невідомі палії? Піромани, сектанти, чи люди, котрі можуть мати з цього неабиякий зиск. Село Олешин всього у кількох кілометрах від Хмельницького, тож земельні ділянки тут цінуються. Товстосумам помешкання ні до чого, все одно збудують нове, а от щодо ціни за земельну ділянку погорільці можуть бути зговірливіші. Утім, олешинський сільський голова Микола Вітязь взагалі вважає, що підпалами займаються підлітки.
«Нормальна людина такого б не зробила, – каже Микола Вітязь. – Підпалює хтось з місцевих. А інакше – звідки вони знають, що у тій хаті ніхто не живе? В Іванківцях і Олешині понад три тисячі мешканців. Дві школи. В них навчаються понад сто підлітків віком від 13 до 15 років. Є кому палити. Наша сільська рада найбільша в районі, а свого дільничного немає. Його забрали черговим в райвідділ міліції. Дали дільничного з Лісових Гринівців. Можливо, міліція у себе в кабінетах щось і робить, але на місці я їх роботи не бачу».
Про підлітків-паліїв розповідають і інші мешканці села. Дівчину, котра заходила до її старої хати, бачила Галина Ціпко. Було темно, тож жінка подумала, що це її донька, але коли пересвідчилася, що та спить у своїй кімнаті – вийшла на вулицю. Незнайомка поспіхом вийшла з подвір’я, а коли Галина Ціпко забігла в хату, на підлозі горіло багаття.
На жаль, сама Галина нам не змогла розповісти цю історію. Жінка померла того самого дня, коли ми приїхали у село.
Учні 10 та 11 класів навчаються в Іванковецькій школі. Директор ЗОШ Зоя Довгалюк не приховує, що є різні діти, однак вона нікого не підозрює.
«Минулого тижня були батьківські збори , – розповідає Зоя Довгалюк. – З одного боку, батьки не вірять, що до підпалів може бути причетна саме їхня дитина, а з іншого визнають, що це може бути учень школи. У нас є діти, котрі прогулюють школу. Є діти з неблагополучних родин. Але таких, щоб були з яскраво вираженою девіантною поведінкою – немає. Ми на кожній лінійці розповідаємо про ці підпали і їх наслідки. Я не можу гарантувати, що це не наші діти, але ж це потрібно довести. А міліція до мене не приходила жодного разу. Тільки один раз навідалися пожежники».
Правоохоронці заперечують свою бездіяльність. Натомість кажуть, що над цією справою активно працюють.
«Це оперативна інформація, і якщо я вам її розповім, це може негативно вплинути на подальше розслідування справи, – каже начальник райвідділу міліції УМВС України в Хмельницькій області Геннадій Крупельницький. – Можу сказати, що інформація про місцевих підлітків не підтвердилася. У нас є певні напрацювання. А щодо піроманів, то вони у нас всі стоять на обліку. У тій частині району нікого, хто б мав схильність до підпалів, немає. За фактом порушена кримінальна справа за статтею 194 ч. 2 (навмисне пошкодження або знищення майна) Карного кодексу України. Найближчим часом ця справа буде розкрита».

Підтримай сайт