Шестикласник втопився на очах у рятувальників

17 лютого Олена Попович звернулася з заявою до Ізяславської районної міліції. Жінка впевнена, що її 11-річний син не випадково опинився на замерзлій річці за містом. Вона каже, що Дмитра пограбували і кинули на лід. Також Олена Попович звернулася зі скаргою до районної прокуратури на невиконання працівниками МНС своїх службових обов’язків.   
Трагедія сталася 7 січня, на другий день Різдва. Дмитро Касєнов вранці пішов колядувати. Річка Горинь розділяє Ізяслав на старе та нове місто. Останній раз хлопця бачили у старому місті. Приятелі кажуть, що Дмитро наколядував 50 гривень. А трохи згодом, на іншому кінці Ізяслава підлітки почули крики про допомогу.
«Ми з Андрієм каталися на санках, коли я почув, як на річці хтось кричить, – каже 12-річний Олександр Шафалюк. – Я прибігаю, а в кризі – ополонка, і там хтось бовтається. Хтось кричав: «Поможіть!», «Де я?!». Я підійшов ближче і побачив, що це Діма Касєнов. Ми з ним разом в школу ходимо. Сказав Андрієві, щоб він біг до тьоті Наташі».
За кілька хвилин викликали рятувальників, а Андрій разом з двома дорослими прибіг із мотузкою. Неймовірно, але жоден з чоловіків навіть не спробував врятувати дитину. Натомість на кригу поповз Олександр Шафалюк.
«Я кинув Дімі мотузку, але вона була закороткою, – розповідає Сашко. – Побігли за довшою мотузкою. Я її кинув, але Діма не зміг її вхопити. Він все кричав: «Поможіть»! Потім приїхали рятувальники».   
«Один з рятувальників одягнув рятувальне коло і пішов до Діми, – втручається в розмову 13-річний Андрій Чорний. – Він майже до нього дійшов, але провалився. Троє рятувальників, міліціонер і чоловіки, котрі були на березі, почали витягувати його. А Діма все кричав: «Поможіть!». Коли рятувальника витягнули, Діма пішов під лід. Вони ще трохи постояли… і поїхали».

Коли Діму дістали, у нього праве вушко і щічка були припухлі, мов від удару
Наступного дня тіло Дмитра Касєнова намагалися дістати працівники міської рятувально-водолазної станції. Щоправда, тіла вони так і не знайшли. Його відшукав місцевий    дайвер, котрого попросили рятувальники. Хлопчину знайшли майже на тому місці, де він потонув, всього за кілька метрів від берега. З урахуванням шестиметрової глибини і швидкої течії тіло просто чудом не віднесло далі.  
«Коли дістали Діму, у нього права сторона обличчя була запухла, мов від удару, – розповідає мати Дмитра Олена. – Я не розумію, як він міг втопитися на очах у стількох людей. Діма, напевно, хвилин двадцять бовтався у воді. Спочатку прибігли чоловік та його син. Стояли і дивилися, як дитина тоне. А інша дитина намагається йому допомогти. Кажуть, що один не вміє плавати, а в іншого ноги болять. А ті рятувальники. Як ти сьогодні будеш в очі людям дивитися, коли на твоїх очах потонула дитина? Коли його підняли, у Діми очки були відкриті, а ручки як трималися за кригу, так і були підняті догори». 
Судово-медична експертиза встановила причину смерті: механічна асфіксія, втоплення у водоймищі. Це не збігається з показами рятувальників, котрі твердять, що дитина не могла стільки часу пробути у холодній воді. Ніби він вже помер від переохолодження, а на воді тримався лише за рахунок балонової куртки, в котру набралося повітря.
«Неприємна історія, – розповідає начальник самостійної пожежної державної частини №17 міста Ізяслава Костянтин Дзюбій. – Нам вже запізно повідомили. Ми приїхали, рятувальник вийшов на лід. Провалився, поки його витягували, дитина пішла на дно. Від нашого приїзду до втоплення дитини пройшло не більше півтори хвилини. Якби ми знімали з машини драбину, пройшло б ще більше часу. Взагалі-то на рятування на воді в нас немає дозволу. Це має виконувати міська рятувально-водолазна станція. Тоді її працівникам повідомили, але в них на виїзд навіть немає транспорту. А в діях наших працівників не було ніяких порушень».     

З міської водолазно-рятувальної станції не виїхали, тому що не мають транспорту
На міській водолазно-рятувальній станції лише руками розводять. Мовляв, а що ми? Зарплата маленька, транспорту немає.
«Нас попередили, але ми нічого не зробили. Нуль. На чергуванні нас має бути троє, а насправді чергує один. В нас був УАЗік. У 2007 році машину забрали. У нас не вистачило б часу і людей для порятунку цієї дитини. Це збіг обставин. Рятувальник не дійшов до дитини метрів зо два. Але він зробив все можливе. Провалитися під воду, це ж шок. Незважаючи на мінімальну зарплату, ми зберегли своє спорядження», – каже начальник Ізяславської міської водолазно-рятувальної станції Василь Лукащук.
Щороку на міську водолазно-рятувальну станцію виділяють понад 100 тисяч гривень.
«Фізичної можливості надати машину водолазно-рятувальній станції у міста немає, – розповідає заступник Ізяславського міського голови Олег Хом’як. – Але ми будемо виносити це питання на сесію міськради. Ми готові віддати цю станцію на баланс МНС. Віддамо разом з матеріальною. МНС не хоче». 
Після звернення зі скаргою на бездіяльність рятівників до районної прокуратури, до родини Попових почали ходити жінки та близькі рятувальників. Вони вимагають, аби жінка забрала заяву.
«Приходять і  кажуть: «Дитину все одно вже не повернеш. А в нас діти, їх треба годувати. А що буде, коли чоловіка виженуть з роботи? Забери заяву». Діма ж на них надіявся до останнього. А на тій рятувальній станції сидять одні п’яниці. А нормативи здають так: заплатять молодшому хлопцеві, а він за них все здає. Там же одні пенсіонери. А молоді люди без роботи. Та про що говорити? Дімині речі і іграшки віддала сестрі. Не могла на них дивитися. В перші дні йду, то наштовхнуся на його сорочку, то на тапочки. Мені аж щось робилося», – розповідає Олена Попова.
За заявою районна прокуратура провела перевірку. В порушенні кримінальної справи щодо рятувальників відмовлено, оскільки там вважають, що МНСники зробили все можливе для врятування життя хлопчика.
«Була проведена перевірка і щодо міської водолазно-рятувальної станції. Там виявлені певні правопорушення. Перевірка триває», – каже районний прокурор Олександр Базан.

У школі також не вірять у те, що Дмитро сам зайшов на кригу
Жінка досі не розуміє, як Дмитро опинився за містом на кризі. Коли тіло хлопчика підняли на поверхню, грошей у нього не виявилося. Нагадаю, його приятелі бачили в хлопчини 50 гривень, котрі він наколядував. Додайте до цього припухлий правий бік обличчя.
«Мені казала Дімина однокласниця, що сина побив і забрав гроші старший хлопець, – розповідає Олена Попова. – Йому років 16. Він з неблагополучної сім’ї. Про це розповідають й інші діти. Але вони бояться того хлопця».
Однокласники були у Дмитра на кладовищі. Кожен з них по-своєму переживає цю трагедію. Перші дні діти просто боялися заходити до класу. Дмитро сидів на першій парті разом з Наталею Сагатою. Нині тут порожньо. 
«Діма був дуже рухливий хлопчик, – каже його класний керівник Світлана Чорна. – Любив фізкультуру, грав у футбол. Ходить така чутка, що Діма на тій річці був не сам. Ми також схиляємося до цієї думки. Нині мати намагається з’ясувати, як він там опинився».
Молодша сестричка Дмитра трирічна Софійка сумує за братиком.
«Діми немає, його Бозя забрала на небо. А коли я виросту, то дістану Діму з річки. Отак, закину мотузку і дістану. Я за ним дуже сумую», – каже Софійка.