Діло – труба?

Оголошення про це розклеїли в під’їздах житлових будинків відразу після завершення минулоріч- ного опалювального сезону. Мешканцям пропонували переходити на індивідуальну систему обігріву квартир.
«До такого непопулярного кроку нас спонукало те, що підприємство несе великі втрати, які щорічно сягають більше півмільйона гривень, для забезпечення теплом житлового сектора та об’єктів соціально-культурного призначення. І їх ніхто не компенсує. Тепломережі, яким більше тридцяти років, фізично та морально зношені», – пояснює голова спостережної ради ВАТ «Теофіпольський цукровий завод» Вадим Лейві.
Щоб не викидати грошей на вітер на транспортування тепла по зношених мережах, керівництво підприємства вирішило встановити два водогрійні котли та спорудити окрему димовентиляційну трубу. Тепло від них буде подаватися лише на адміністративне приміщення та об’єкти соціального призначення:  школу, дитсадок, спортивний комплекс з басейном, будинок культури та два гуртожитки. А мешканцям квартир запропонували встановлювати індивідуальне опалення. Про це повідомили не тільки людей, а й керівників району та селища і, водночас, просили коштів на проведення згаданих робіт.
З одного боку, власників заводу можна зрозуміти. Адже, за словами Вадима Лейві, на початок червня з 662 квартир 251, або 38 відсотків, була вже на індивідуальному опаленні. Зараз цей показник складає майже п’ятдесят відсотків. А затрати на теплопостачання житлового мікрорайону доведеться нести ті ж, що і в попередні роки. Питання не ставили б так, якби мешканці багатьох квартир задля економії коштів не почали переходити на індивідуальне опалення, а всі залишилися на централізованому теплопостачанні, вважає Вадим Леонідович.
Але з іншого боку, далеко не всі мешканці містечка цукровиків мають можливість за декілька місяців знайти у сімейному бюджеті кошти на придбання і встановлення котла індивідуального опалення, сума яких перевищує чотири тисячі гривень. Притому, що ціни на продукти харчування та промислові товари з кожним днем ростуть, як скажені. З вересня обіцяють ще й подорожчання газу на двадцять відсотків. А кредитів банки не дають.
Багато жителів містечка, де мешкає біля трьох тисяч чоловік, стояли, як кажуть, біля витоків зародження цукрового заводу – будували його і вводили в експлуатацію в 1975 році, а потім присвятили все своє трудове життя цукроварінню. Із забезпеченням теплом не було ніяких проблем, поки не з’явилися нові власники. І раптом рідне підприємство у такий важкий період, коли в державі ще панує криза, кидає їх напризволяще.
Проте голова правління ВАТ «Теофіпольський цукровий завод» Микола Поліщук із цим не погоджується:
 – Завод готовий встановити шість-вісім газових котлів безкоштовно для одиноких найменш забезпечених мешканців мікрорайону, а в решти ж є дорослі діти, нехай вони й допомагають, – говорить він.
Наразі списки тих щасливчиків поки що не оприлюднюють, аби не було ажіотажу.
Та й завод повністю не відмовляється від містечка цукровиків. Хоча житловий сектор не стоїть на балансі підприємства (перебуває поки що в розпорядженні фонду Держмайна – авт.), воно й далі продовжуватиме забезпечувати населення водою, відведенням каналізаційних стоків, ремонтувати будинки та вивозити сміття. До речі, теофіпольці – єдині в бурякопереробній галузі України, що утримують на собі всю соціальну інфраструктуру. Впродовж багатьох років точаться розмови про передачу житлового фонду на баланс селищної ради, а віз, як мовиться, і нині там.
У районі створено комісію, яка дала доручення газовим та енергетичним служба підрахувати кількість коштів, які необхідні для того, аби перейти на автономне теплопостачання містечка.
«Це питання вирішити не так просто. Адже доведеться робити реконструкцію газових мереж, щоб збільшити тиск блакитного палива, яке буде подаватися до житлових будинків. За  розрахунками газовиків, на це потрібно близько дев’ятнадцяти тисяч гривень», – говорить голова комісії, заступник голови районної ради Олександр Рей.
Яка доля чекає мешканців містечка цукровиків, котрі не встигнуть до початку холодів змонтувати у своїх квартирах індивідуальне опалення – невідомо. Адже керівництво підприємства категорично заявляє про те, що тепла від центральної котельні за будь-яких обставин на житловий сектор не подадуть. Утім, голова райдержадміністрації Микола Ковальчук переконаний, що вдасться домовитися про теплопостачання хоча б на наступний опалювальний сезон. Якщо питання не буде вирішено, то воно може набути резонансу загальнодержавного значення.