Є чим пишатися і … чого соромитися

Переважна більшість українців (76%) вважає себе патріотами. Такі результати опитування, проведеного соціологічною групою «Рейтинг». Лише кожен десятий зізнався у тому, що не відчуває патріотизму до своєї країни. Головним приводом гордості за Україну для українців є місце, де вони народилися і виросли (33%), а також земля, на якій вони живуть (31%). Для мешканців півдня України головним приводом гордості за країну є місце, де вони народилися і виросли. Працьовитість і вміння господарювати є предметом гордості, перш за все, для мешканців Центральної України. Для мешканців Західної України особливим предметом гордості є мова народу. Душевні якості свого народу, як привід для гордості відзначили, перш за все, жителі сходу України. Для мешканців Донбасу особливим предметом гордості за Україну є перемоги спортсменів. Крім того, жителі Донбасу, півдня і сходу України частіше за інших, як предмет гордості за свою країну відзначали її історичне минуле. Мешканці центру України – великих людей своєї національності, а заходу – релігію. 

Іван Рудик, голова правління ВАТ «Проскурів»:
«Наш бездарний народ! Бо не може за двадцять років розібратися, знайти і вибрати людину, яка насправді зможе розумно керувати країною. Не можна двадцять років повторювати одні і ті ж помилки! Ну, як можна віддавати голос за посмішку, коліна, гречку чи тимчасову користь? Мабуть у мого народу така ж доля, як і в єврейського: сорок років йти пустелею, яка зветься Україною. І можливо потім, через сорок років, з’явиться якийсь Мойсей, і наші люди почнуть об’єднуватися, діяти, думати. Та чи не довго ще чекати?».

Людмила Бєсєда, директор ЗАТ «Маслосирбаза»:
«Наші начитані, розумні та нездоланні у будь-якій ситуації люди. Попри усі негаразди, вони будують свої сім’ї, побут, країну, а враховуючи те, що у нас реформи проводять уже останні двадцять п’ять років – це не так просто».

Віталій Новіцький, власник будинку модної білизни «А jour»
«Найбільша гордість для мене наші брати Клички. Я пишаюся, що живу з ними в одній країні. А якщо в загальному, то предметом гордості для мене є те ж саме, що і предметом сорому – це наші люди. Такі працьовиті і такі… не розумні. Це мені нагадує ту ворону з анекдоту, яка, долаючи всі перешкоди, летіла в теплі краї, а коли прилетіла, сказала: «Я така сильна, така сильна, але така дурна – чого я сюди летіла?».

Галина Аріон, заввідділом національно-культурного та духовного відродження ХОДТРК «Поділля Центр»:
«Ні на хвильку не вагаючись, скажу, що предметом гордості для мене є українська пісня з її багатством. Це – неоціненний скарб і душа народу, яка відображена в пісні. А ще – люди, які шукають правди і справедливості, якої сьогодні, погодьтеся, мало. Я знаю багато людей, які насправді вболівають за країну, не дивлячись на всі неоднозначні процеси, які відбувалися в різні періоди. Ними не можна не пишатися, адже вони, слава Богу, не втратили віри в майбутнє нашої країни і більше того, все роблять для того, щоб воно було прекрасним».

Анатолій Лаврентій, заступник Хмельницького міського голови:
«Головне, чим я пишаюся – це незалежність, бо багато віків Україна залежала то від одних, то від інших. Однак, незважаючи на це, ми зберегли як народ своє обличчя, звичаї, культуру. В нас є своя історія, і цим варто пишатися. Ще одним предметом гордості є наш народ. Більшість країн світу використовують потенціал наших вчених і науковців, чого нам варто навчитися, щоб вони працювали на розвиток нашої країни, а не чужих. Хоча б так, як спортсмени наші, які також – чи не головний предмет гордості. Адже, при недостатньому фінансуванні, вони посідають перші місця і прославляють нашу країну найкраще».