У Кам’янці-Подільському з голоду помирає ведмедиця

Потрапивши на територію одного з готельних комплексів у Кам’янці-Подільському, в обслуговуючого персоналу запитую, де вольєр з ведмедицею. Біля клітки нікого немає. Навколо чималі кучугури снігу без жодних слідів. Сюди ніхто не навідувався щонайменше тиждень. Ведмедиця лежить на бетонній підлозі. Відчувши, що хтось є поряд, тварина повільно піднімається і підходить до грат. Риюся по кишенях. Знаходжу цукерку. Кидаю гостинець до клітки. Ведмедиця злизує цукерку. Зрозумівши, що гостинців більше немає, підходить до кормушки, кігтями видирає замерзлий хліб, кладе на лапу і починає їсти. Згризши сухар й просунувши язика крізь клітку, намагається злизати сніг. Води у вольєрі немає.
П’ятирічна ведмедиця Марта з’явилася у готелі чотири роки тому. Все б нічого, якби два власники готелю не розділили майно. Вольєр відійшов одному з них, в той час як ведмедиця належала іншому. Природно, що тварина залишилася у своїй клітці.
Марту рятували усім миром
Напевно, кожен з власників вважав тварину проблемою іншого. У результаті, ведмедиця стала не потрібною жодному з них. Марту просто перестали годувати і відключили воду.
«Влітку спека сягала до 40 градусів, – каже місцева журналістка Світлана Мельник. Дівчина однією з перших стала на захист тварини. – А вони відключили їй воду. У кількох метрах поряд б’є фонтан. То води їм не шкода. Їжі не було. У клітці стояв страшенний сморід, бо її не прибирали. Відвідувачі готелю поїли ведмедицю алкоголем. Ми зібрали до сотні підписів і звернулися з листом у Генпрокуратуру і до київської держінспекції з охорони навколишнього середовища».
З Генеральної прокуратури скаргу спустили на обласну. Ті, у свою чергу, переправили лист на Кам’янець-Подільську міську прокуратуру. Те ж саме сталося і з охороною навколишнього середовища. Звернення «осіло» в області. Аби врятувати ведмедицю від голоду, Світлана Мельник висвітлила проблему на місцевому Інтернет-сайті. Кам’янчани не стали очікувати допомоги від владних структур. Рятували ведмедицю усім миром. Несли, хто що міг. «Я все літо носила яблука, груші, хліб, рибу, якісь корми і навіть пиріжки з сиром, – розповідає Наталя Пустиннікова. – І не тільки я. Десятки людей піклувалися про Марту. Вона вже нас впізнавала. Як тільки приходили, одразу йшла до грат за їжею».
Ведмедицю двічі намагалися забрати до зоопарку
Допоки місцеві рятували ведмедицю, директор Ялтинського зоопарку у Інтернеті випадково натрапив на статтю кам’янецьких журналістів. Посадовець звернувся з листом до одного з власників з пропозицією забрати тварину у зоопарк. Власник вольєру не заперечував про передачу ведмедиці. Як він сам висловився, годував її суто із жалю.
«З зоопарку приїжджає машина, – розповідає Ірина Пустиннікова. Дівчина разом з матір’ю ціле літо годувала Марту. – А жодного з власників немає. Були ветеринари, екологи, МНСники, міліціонери, але це приватна власність. Як же ламати замки? Та річ у тому, що власник Марти спочатку зажадав за ведмедицю 3 тисячі гривень. Нібито як компенсацію за витрати на утримання. А потім 3 тисячі доларів. Напевно, це пов’язано з «інфляцією» або з «всесвітньою кризою».
За кілька тижнів машина з зоопарку приїхала вдруге. Однак посадовці кажуть, що був лише один водій, а ніхто з місцевих не наважився йому допомагати.
Натомість проведеною перевіркою екологи встановили, що у людини, котра називає себе власником ведмедиці, немає на це жодних документів.
На тварину немає жодних документів
«Тварина утримувалася в жахливих умовах. Під час перевірки в клітці у ведмедиці при температурі 35 градусів вище нуля не було води. У вольєрі не прибрано, їжі немає. Тварину напувають спиртними напоями. Вольєр не огороджений, що може призвести до травмування відвідувачів. З документів нам пред’явили лише паспорт, і жодних документів хто є власником тварини», – розповідає державний інспектор з охорони навколишнього середовища в Хмельницькій області Юрій Мартинюк.
На паспорті хотілося б зупинитися дещо детальніше. Цей документ видається власникам котів та собак. У відповідній графі: кличка кота/собаки, цю позначку закреслено, і кульковою ручкою дописано: ведмедиця Марта. Ось і всі документи.
У Кам’янець-Подільській про­куратурі лише руками розводять. Мовляв, ми зробили все, що могли.
«Власник готелю каже, що ведмедицю йому подарували, – коментує помічник Кам’янець-Подільського міського прокурора Володимир Готра. – Але він не надав жодних документів, що це його тварина. 12 жовтня 2010 року обласній Державній інспекції з охорони навколишнього середовища ми надали припис з вимогою знайти відповідну установу, куди перевезти тварину».
Здавалося б, усі формальності витримано. Щоправда, припис має бути виконаний у 10-денний термін. Нині ж маємо кінець грудня. Тобто, термін його виконання прострочений майже у 8 разів. До того ж, за невиконання припису передбачено адміністративну відповідальність. Але проблема навіть не у тому. Можновладці відверто зізнаються, що за 10 днів неможливо оформити усі необхідні документи на вивіз тварини. Напевно, ще важче знайти відповідну установу, котра погодилася б забрати тварину. Є великі сумніви, що дирекція Ялтинського зоопарку втретє посилатиме машину. А якщо навіть так, то чи погодяться власники (щоправда, у них немає жодних документів) віддати Марту. Чи, може, торг почнеться з трьох тисяч гривень? А можливо, доларів?
З власниками готелю поспілкуватися не вдалося. Адміністратори повідомили, що їх немає у місті. За вказаними номерами стільникових телефонів ніхто не відповідав.
«Взимку ведмедя ніхто не годує, – каже робітник Владислав. Чоловік у дворі готелю підмітає сніг. – Як чого не годують? Бо вона спить».
Показую посвідчення журналіста і пояснюю, що бура ведмедиця не спить. Натомість вигризає замерзлий хліб, а замість води лиже сніг.
«Я нічого казати не буду. Бо нічого не знаю. Я простий робітник», – каже чоловік.
Р.S. Бурий ведмідь занесений до Червоної книги України. У нашій країні їх залишилося не більше 300 особин.