У Хмельницькому вперше вшанували жертв «Великого терору»

Сьогодні, 5 серпня, – День Пам’яті з нагоди 80-роковин «Великого терору». Адже саме у цей день в 1937 році було прийнято наказ НКВС СРСР N0044, який поклав початок масовим репресіям. У кожну республіку, область, район спускалися ліміти на репресування за І і ІІ категоріями (розстріл і ув’язнення), а «знизу» полетіли звіти про перевиконання лімітів, прохання з вимогами їх збільшити і навіть розгорнулося соціалістичне змагання за перевиконання планів.

«Тоді великі наші вожді дозволили фізичні тортури. Це був свідомий розстріл народу. Зараз, коли відкрито архіви колишніх радянських спецслужб, якось по-людськи образливо і гидко читати ті їхні документи, коли з Хмельницького писали, "Прошу увеличить лимит первой категории". Тобто тут у місті вони ще не напилися крові, а вже просили дозволу розстрілювати більше людей. І що саме моторошно – вони розстрілювали самих совісних. Десь тут знаходиться прах Семена Федоришина із села Криничани. Він був комуністом, був за радянську владу, але зробив один "промах" – приютив хлопчика зі свого села, який залишився без батьків. І за "проявленную мягкотелость" у 39-му році його теж розстріляли», – поділився колишній політв’язень і громадський діяч Кузьма Матвіюк.

Кузьма Матвіюк розповів, чому в Україні започаткували День Пам’яті жертв «Великого терору», адже у Хмельницькому його відзначають уперше (в Україні – вдруге). 

Вшанувати репресованих прийшло декілька десятків хмельничан. Cеред них була й 79-річна Лідія Білаш, батька якої розстріляли у Хмельницькому. Жінка розповіла, що не пам’ятає тих подій, адже коли це сталося, її матір була ще вагітною. А про те, що сталося з її батьком, дізналася лише кілька років тому.

«Мій батько, Михайло Яровик, працював на Вовковинецькій МТС і вів облік техніки. Якось він прийшов з роботи, ліг спати. А в час ночі постукали і сказали, що його визивають в сільраду. А мама казала йому пробувати тікатий, а він не захотів, бо ж нікого не вбив, нічого не вкрав… І його забрали. Куди потім мама не їздила, де не шукала його, ніхто нічого не сказав. Я тільки нещодавно дізналася, що з ним сталося, коли почитала книжку Петра Маліша. Він писав з архівів і там я знайшла фамілію батька, і те, як їх забирали, і як привезли в Хмельницький. З нашого села тоді трьох чоловік забрали, привезли в КГБ і тут з них вибивали зізнання, ніби вони польські диверсанти. До тих пір били, поки вони не підписали документи. Післа того батька зразу розстріляли. В ту ніч десь 97 чоловік їх розстріляли, вивезли хлібною машиною і закопали. Я цього не знала, але тепер постійно буду сюди приходити», – розповіла Лідія Михайлівна.

Лідія Білаш розповіла історію репресованого батька, і не могла стримати сліз, коли усіма за загиблими відбувалася панахида.

Довідка: «Великий терор» – масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937–1938 роках з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна, для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства. Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.

З метою вшанування 80-х роковин із дня початку трагічних подій, які отримали історичну назву «Великий терор», 5 серпня в Україні відзначається День пам’яті. Відповідна Постанова за № 1807 Верховної Ради України ухвалена 22 грудня 2016 року.

Жертв «Великого терору» хмельничани вшанували хвилиною мовчання, потім представники двох церков відправили за загиблими панахиду, а на завершення  усі разом заспівали Гімн України.