Як виростити прадавню пшеницю і не користуватися хімікатами

Спельта — давній злак, який вирощували наші предки з часів Трипільської культури. Це — праматір сучасних сортів пшениці, проте вона має власні відмінні якості. Спельта — джерело поживних речовин, вітамінів та мінералів. Це єдиний злак, до складу якого входять усі вісім незамінних амінокислот. А саме з участю амінокислот людський організм може відновлювати клітини усіх тканин. Чверть вмісту зерна спельти – це рослинний білок., а от небезпечної для алергіків клейковини мало. Білок та усі компоненти спельти мають структуру, яка легко засвоюється людським організмом. Тому спельта та продукти з неї не викликають алергії. Люди, які страждають від алергії на сучасну пшеницю, на глютен, вживаючи спельту, можуть позбутися цього виду алергії. Тож спельту називають продуктом здоров'я та довголіття. Проте в Україні спельту у промислових масштабах вже давно не вирощують. Та й господарів, які культивують цю культуру, небагато. Вже третій рік поспіль спельту вирощує подружжя Вельських з Баламутівки Ярмолинецького району.

«Біля землі ми працюємо з 90-х років, — розповідає Петро Вельський — Протягом багатьох років не використовували на своїй землі ніяких хімічних засобів — ані для боротьби зі шкідниками, ані для підживлення. Не робимо винятку навіть для біологічних препаратів. Тож наша земля відновлюється, а усе, вирощене на ній, — екологічно чисте. Раніше вирощували гречку, ячмінь, час від часу давали землі відпочити. Останні три роки вирощуємо спельту».

Чоловік каже, що про вирощування цієї зернової культури думали давно.

«Ми довго шукали таку культуру, яка не потребує внесення різних «хімікатів», — каже Петро. — Адже ці так звані добрива і засоби захисту насправді отруюють рослини, землю, воду. А саме спельта не потребує усілякого підживлення, захисту, бо її не вражають хвороби. Також вона невибаглива до кліматичних умов і добре росте на території усієї України. І так сталося, що один мій знайомий, який теж працює на землі, запропонував нам насіння спельти. Він зізнався, що не знає, що це таке, насіння йому подарували, але він не ризикнув його сіяти. І подарував нам. Ми ж засіяли одразу майже п'ять гектарів».

Й сьогодні зі спельти готують дуже багато страв: печуть хліб, коржики, млинці, варять кашу, «Знаєте, якби люди харчувалися лише такими продуктами, то дорогу до аптеки забули б, — каже господар. — Каша зі спельти дає силу й енергію, я це відчуваю на собі. Взагалі ми їмо переважно, те, що самі виростили У крамниці купуємо лише мінімальну кількість продуктів — соду, сіль».

Дружина пана Петра, Ніна готує різні страви зі спельти і навіть проводить майстер-класи для тих, хто бажає навчитися їх готувати. Не пропускає подружжя й жодної ярмарки в обласному центрі та сусідніх містах, аби познайомити подолян з такою корисною культурою.