Перехожі, скрипаль і безмежне кохання…

Свої почуття потрібно проявляти не одноразово, а щодень. Адже, як сказав колись мудрий Архімед: «Любов – теорема, яку потрібно доводити щодня». За кілька днів усі закохані матимуть прекрасну можливість вкотре проявити винахідливість та розказати-показати-продемонструвати свої почуття для другої половинки. День Валентина або День закоханих, як його називають українці – привід не просто вкотре сказати три, хоч і чарівних, але звичних слова «я тебе кохаю», а підійти до цього дійства оригінально. Як це минулого року зробив хмельничанин Юрій.
… Наближався День Валентина. У повітрі витали кохання, ніжність, романтика. Скрізь відчувалося, що любов панує між людьми, а маленькі амурчики шмигають від одного серця до іншого, програмуючи їх на любов.
Юрій, який дуже кохає свою Ксюшку (саме так він її ніжно завжди називає), все мізкував, як привітати кохану і вкотре її здивувати. Напередодні свята вони домовилися, що відсвяткують «скромно»: прогуляються містом, поспілкуються в кав’ярні за чашечкою кави. Однак для Юрія кохання і скромність – поняття несумісні.
На День Валентина, вони домовилися «зустрічаємося о шостій біля «плази», а далі вирішимо».
«Коли я в умовний час прийшла на зупинку, Юри ніде не було і на телефонні дзвінки він не відповідав, – пригадує Оксана. Але через кілька хвилин до мене підійшла дівчинка років чотирнадцяти, і так загадково, зазираючи в очі, сказала «він тебе дуже кохає».
Через хвилину, коли дівчина почала хвилюватися, адже Юрій ніколи не запізнювався, до неї знову підійшли. Цього разу це була поважна шести десятирічна пара, ще за хвилину підійшла жінка, потім чоловік, потім молоді хлопці і так хвилин п'ятнадцять. Кожен, хто підходив, говорили розгубленій Оксані «він тебе любить», «ви дуже гарна пара», «ви будете щасливі», «ваше кохання найпрекрасніше»… Врешті, коли дівчина, геть нічого не розуміючи, почала хвилюватися і нервувати, до неї підійшла маленька дівчинка, одягнена у ангела і мовчки простягнула повітряну кульку. Потім взяла Оксану за руку і запросила йти за нею.
«Я вже погоджувалася на все, адже розуміла, що все не так просто, – ділиться враженнями дівчина, – і коли ми підійшли до шіснадцятиповерхівки, що неподалік «плази», дівчинка ангел прошепотіла, щоб я лопнула кульку». Всередині кульки було запрошення. Коли Оксана розгорнула аркуш і впізнала слова виведені рукою Юрія, сумніви остаточно розвіялися – це все організував він. У запрошенні було «чекаю тебе на останньому поверсі». Підіймаючись на шістнадцятий поверх, Оксана мимоволі згадувала усі приємні моменти: їхнє романтичне знайомство, перші несміливі прояви кохання, зустрічі в парку… серце її билося все частіше, а романтичні картинки з пам’яті все виринали і виринали. Від цих спогадів їй стало затишно і спокійно: вона була переконана, що Юрій – це її доля. Адже не щодня усвідомлюєш, що зустріла людину, яка стала твоїм особистим ангелом. Людину, яка розуміє без слів, з першого погляду і подиху. У спогадах і роздумах Оксана піднялася на самий верх будинку, де її зустрів коханий. Але це був лише початок.
«Закрий очі… Прислухайся до нічної тиші… Разом із нею, я подарую тобі казку, крадькома увійду в твій сон і наші серця битимуться в унісон», – шепотів Юрій на вухо коханій поки вів її до «арени кохання». За мить, вони опинилися серед запалених по усьому даху свічок. Посередині стояв столик з романтичною вечерею на двох, іскристим шампанським і… скрипалем, який вигравав мелодії кохання лише для двох. Юрій вкрив Оксану пледом і додав: «я зігріватиму тебе завжди»…
P.S. Що було далі, можна лише здогадуватися. Закохані лише поглянули один на одного і опустили очі. Згодом Юрій зізнався, що свято кохання ледь не зірвалося в останній момент, адже найважче було знайти людей, які б сказали його коханій кілька слів. І додав «Люди! Не мовчіть про своє кохання, даруйте один одному приємні моменти, посмішки, тепло, адже це так важливо. З цього складається наше життя».