ye-logo.v1.2

«Таким, як він, немає рівноцінної заміни» - відомі хмельничани про Левка Лук’яненка

Суспільство 3441
Левко Лук
Левко Лук'яненко пройшов через 27 років концтаборів та заслань. Фото: uainfo.org

Українського дисидента та співзасновника Української Гельсінської Групи похоронять сьогодні на Байковому кладовищі.

Український політв’язень, дисидент і колишній народний депутат України Левко Лук’яненко помер 7 липня в лікарні в Києві після тривалої хвороби. Усе життя він боровся за українську Незалежність, як ніхто інший: пройшов через 27 років концтаборів та заслань, провів 450 днів у приміщеннях камерного типу та карцерах, проїхав 23 тисячі кілометрів етапу, пережив 45 голодувань, тричі його намагалися знищити фізично. Він не скорився. Потім про це він розповість у «Сповіді у камері смертників».

У 1988 році Лук’яненко повернувся в Україну. Спочатку – на батьківщину, до Чернігова, за три дні – у Київ. Саме тут розпочалася його активна політична боротьба. І «Акт проголошення Незалежності», автором якого він став, Лук’яненко називає своїм найбільшим вкладом в історію української держави.

«У першу Верховну Раду, яка була обрана у 1990 році, обрали 12 політв’язнів, – наводить слова Левка Лук’яненка «Громадське радіо». – Ми реально випередили рівень політичної свідомості української нації на ціле покоління, тому ми розуміли, що таке держава, як треба діяти, що означає незалежність і зовнішні сусіди».

Деяким хмельничанам пощастило знати Левка Лук’яненка особисто.

Віталій Олуйко, голова Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, народний депутат України 4 скликання, зізнається, що у залі Верховної Ради вони з Левком Лук’яненком ми сиділи майже поруч. «Якось я підсів до нього ближче, щоб познайомитись, бо для мене він був великою людиною, великим українцем. Думав, як же з ним заговорити. Але тоді відчув від цією людини велике тепло, доброту, говорити з ним було легко. Слухати Левка Григоровича можна було годинами… Пам’ятаю, я тоді запитав, як після 26 років мордовських таборів, після камери смертників він не став озлобленим, не горів від ненависті до людей, які зламали його долю, не мав бажання помститися чи покарати. «Нехай Бог їм прощає, - просто сказав він тоді. - Ненавидіти – то не моє…» Коли до Верховної Ради я привозив студентів Хмельницького університету управління та права на екскурсію, він завжди радо відгукувався на такі зустрічі… Його смерть – велика втрата. Бо ми втратили не просто великого морального авторитета. Нашому поколінню пощастило працювати, жити в епоху Чорновола, Горень, Гузара, Лук’яненка, тому відчуваю великий сум, що немає таким людям рівноцінної заміни, для мене вона просто навіть не вимальовується. Від нас пішов великий українець та державник…»

"Від нас пішов великий українець та державник", - каже Віталій Олуйко. Фото з Фейсбуку.

Кузьма Матвіюк, колишній політв’язень, почесний громадянин Хмельницького, знає ціну Незалежності не з розповідей. «Ми з Левком Лук’яненком сиділи в різних таборах, але практично в один час. Заочно, як кажуть, були знайомі. Коли я потрапив на початку 1973 року до таборів, Лук’яненко вже був на засланні. Познайомилися ближче, коли і він, і я повернулися в Україну, відбувши перший термін. Підтримували зв’язки завжди. Для мене Левко Григорович, без перебільшення, батько нашої Незалежності та відновлення державності. Він - людина-епоха, та постать, яка реально творила історію нашої України. Не на словах, на ділі».

Сьогодні, у вівторок 10 липня, відбудеться офіційна церемонія прощання з Левком Лук’яненком у приміщенні клубу Кабінету Міністрів України, після чого його відспівають у Володимирському соборі. Поховають легендарного українця на Байковому кладовищі.

 

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую