Ризикнули і виграли: як у Ганнополі працюють не завдяки, а всупереч

Класи до навчального року готові, каже Маргарита Медведюк. Фото: автора

Бруківка під ногами, квіти вздовж усіх алей, вуличні тренажери і… найменший в області бюджет серед громад.

Ганнопільська громада вже увійшла в історію, як одна із 22, які першими вступили у процес реформи децентралізації. 13 серпня, минуло 3 роки з того часу, як Хмельницька обласна рада вперше прийняла рішення про створення 22 об’єднаних територіальних громад в області. Навколо Ганнополя об’єдналися ще шість сільських рад. Разом це 16 сіл із понад вісім тисяч жителів.

Як все починалося

«Коли почали процес об’єднання, – згадує голова громади Маргарита Медведюк, – найголовнішим було самій повірити і вже потім відучувати людей від інертності».

Самій повірити було непросто, адже після майже двох десятків років, які жінка пропрацювала головним бухгалтером у сільській раді, вона йшла на посаду сільського голови. А це, зізнається, інший об’єм роботи і коло обов’язків, аніж голови громади.

«У нас набір проблем у кожному селі був однаковий – застарілі освітні заклади, неосвітлені вулиці, погані, або й взагалі відсутні дороги. Куди не глянь – потрібні ремонти, оновлення приміщень, котелень, обладнання, утеплення об’єктів і так далі», – згадує Маргарита Іванівна.

Та крок за кроком, створили громаду і почали працювати. Із державного бюджету у 2016 році громаді надійшло 13 мільйонів гривень субвенції на розвиток інфраструктури, а вже у наступному – 2017 році – 8,5 мільйона гривень. За ці гроші у громаді оновили майже усі соціально важливі об’єкти. Відремонтували школу і садочок, будинок культури і бібліотеку, ФАП і адмінприміщення сільської ради. Та не просто відремонтували, а відродили із старих занедбаних у нові і просторі приміщення. Завдяки тому, що усі ці заклади знаходяться на одній території – у центрі села – вдалося зробити благоустрій таким чином, що до кожного закладу ведуть облаштовані бруківкою доріжки. Навколо висадили клумби і газони, навпроти будинку культури встановили вуличні тренажери та дитячу зону. Зараз готують місце для облаштування футбольного поля зі штучним покриттям.

Так виглядала сільська бібліотека (на фото ліворуч) ще декілька років тому, але її відремонтували повністю.

«Встелити бруківкою доріжки поміж соціальними об’єктами в той час, коли у нас доріг немає у селах взагалі, це було дуже боляче, – зізнається Маргарита Медведюк. – Але тут знаходяться усі соціально важливі об’єкти і тому ми вирішили: там де діти, там мають бути найкращі умови. А дороги потроху будемо будувати, чи ремонтувати після того, як проведемо водогони».

Все робимо разом

Центральну частину села, оту де всі соціально важливі об’єкти, розбили на умовні зони. Найбільшу присвятили дітям.

«Діти у нас головні, вони стежать за клумбами біля школи і порядком на усій території. У нас скрізь тут вільний доступ до мережі wi-fi (пані Маргарита показує на міні скверик і лавочки вздовж алеї – авт.) і з дітьми ми домовилися, що як тільки побачу десь зіпсовані клумби, поламану квітку чи сміття, відразу вимикаю інтернет. Це спрацювало найкраще і тепер вони самостійно слідкують, щоб скрізь був порядок», – розповідає Маргарита Іванівна.

Перед амінприміщенням у очі кидається фотозона – великий напис «Я люблю Ганнопільську громаду», виконаний руками тамтешнього художника, а навпроти, працівники сільради власними силами висадили живу карту громади. Тепер хизуються цим, мовляв, навіть не у всіх містах є така краса!

На карті громади відзначені усі сільські ради, які увійшли до ОТГ.

Але то все для естетичного задоволення і картинки. Найбільше ж роботи зроблено такої, яку не видно відразу. У перший же рік після створення громади, тут закупили нові твердопаливні котли. Завдяки цьому вдалося підключити до опалення бібліотеку і адмінприміщення сільської ради, витримувати температурний режим так, що діти сидять на уроках у футболках і навіть зекономити понад 30 відсотків коштів, які раніше витрачали на одну лише школу!

Нові котли економлять близько 30% коштів і обігрівають значно більше площі

Всередині школи теж зміни разючі – із сірого і темного приміщення, яким воно було раніше, класи і навіть коридори перетворилися на світлі, кольорові і сучасні кімнати, до яких хочеться зайти.

Новенькі парти, які зараз вимагає Закон про освіту, тут закупили ще два роки тому і тепер лише докуповують, щоб усі діти молодших класів, а не лише первачки, могли навчатися у найкращих умовах. Кожен клас індивідуально розмальований художником, а коридори школи ілюстровані українськими орнаментами. За три роки вдалося відродити місцевий музей, розвинути клас художника і майже повністю оновити бібліотечний фонд. І поки у більших і менших містах не лише області, але й України, тільки планують дообладнувати шкільні класи відповідно до нового закону, то Ганнопільські дітлахи уже сприймають як належне кольорові парти поскладані колом, безкаркасні стільці-мішки у класах, нові книги та інтерактивні дошки.

Ще серпень на дворі, а тут до нового навчального року уже готові. Тому «перебралися» із роботами на вулицю – довстановлюють вуличні тренажери, які докупили за грантові гроші.

Такі тренажери планують встановити не лише у Ганнополі

«Ми, завдяки виграному гранту, отримали 700 тисяч гривень і поділили по 100 тисяч на кожну із семи сільських рад, які увійшли у громаді. Будемо за ці гроші облаштовувати дитячі зони – встановимо майданчики для самих маленьких і дворові тренажери для старших», – каже голова громади і бідкається, що подавала на фінансування із держбюджету будівництво футбольного поля зі штучним покриттям, держава гроші дала, а власних, щоб додати, поки не мають.

Рахуємо гроші

«У нас відносно малий бюджет. Якщо дивитися у порівняні з іншими громадами області, то ми у бюджетній графі стоїмо останніми, – каже Маргарита Іванівна. – Але рук не опускаємо, працюємо з підприємцями, потроху «витягуємо» з тіні людей, які не оформлені, вишуковуємо усі можливі варіанти наповнення бюджету».

Так виглядає клас для першачків

Але так було не завжди. Вісім років тому у Ганнополі працював відомий далеко за межами області спиртзавод, який був чи не головним бюджетоутворюючим підприємством. зараз від заводу залишилися лише приміщення, які зяють потрощеними вікнами і запустілими територіями. Із минулих «здобутків» залишився також величезний довгобуд, який мав бути школою на майже 600 дітей, але ті стіни так і не почули дитячого сміху через «недобросовісність» дорослих, які кошти «використали», а школу так і не збудували. Чимало ще нереалізованих можливостей із минулого залишилося на території тепер уже Ганнопільської громади, яка усвідомлюючи проблеми, вперто і впевнено йде вперед.

«Ми знаємо що у нас чимало проблем, майже відсутні дороги, купа постійно чимось незадоволених людей. Але тих. Хто хоче жити краще і щоденно щось для цього робить – значно більше. Ми не наймаємо підрядників для проведення благоустрою, а самостійно, закачуємо рукава і стаємо всі робити. Працівники сільської ради, жителі громади, усі спільно вирішуємо що треба, одягаємося у спецівки і робимо. Тільки разом можна щось зробити. Бо ми разом і створювали громаду: боялися, сумнівалися, але спільно вирішили, ризикнули і тепер бачимо, що таки виграли», – резюмує Маргарита Медведюк.