«До дошки піде…»

 Але деякі чиновники високого рангу не вилазили з трійок. Про це ми дізналися у спеціальному журналістському розслідуванні.
Наша газета вирішила зазирнути у дипломи та шкільні атестати деяких місцевих можновладців, щоб довідатися, який багаж знань у них за плечима.  Ми свідомо не звертали увагу на оцінки, які нинішні відомі чиновники Хмельниччини здобували, гризучи граніт науки, отримуючи другу, а інколи й третю освіту. Бо ж, зазвичай, це відбувалося у ті часи, коли вони вже мали певний статус та зв’язки. А ось оцінки, отримані в радянській школі у дитячі та студентські роки, є куди «красномовнішими». Отож для того, щоб довідатися про успішність деяких наших можновладців високого рангу, ми розіслали навчальним закладам області та України, де вони провели свої шкільні та студентські роки, інформаційні запити з проханням надати завірені печаткою навчального закладу копії додатків до атестата чи диплома з оцінками їх, нині відомих, випускників. На жаль, незважаючи на усі законні підстави, назустріч нам пішли далеко не усі… 

Інститутські оцінки Василя Ядухи за «сімома печатками»
Лідерські задатки у майбутнього губернатора розгледіли ще у шкільні роки. «Він завжди був в активі, – згадує директор школи села Вербка Мурована Петро Корольчук. – Моя дружина була першою вчителькою Василя Степановича і донині згадує, що він хапав усе на льоту. Та, здається, така тяга до знань йому дісталася у спадок: усі Ядухи добре навчалися. А ще він завжди був готовий підтягнути у навчанні відстаючих учнів. Тоді це називалося взяти на «поруки». Ще одна позитивна риса, яку пригадують вчителі, – наполегливість. Усі  справи він завжди доводив до кінця».
Школу Василь Степанович закінчив у 1981 році, проте побачити копію атестата з оцінками чи бодай завіреної навчальним закладом виписки з атестату нам так і не вдалося. Чомусь в адміністрації школи наш лист з проханням надати подібну інформацію викликав купу аргументів, що цю «таємну інформацію» вони надати не можуть. І навіть поцікавилися, чи можуть вони взагалі надавати таку інформацію без відома губернатора. Хоча при особистому спілкуванні з директором (ми, все ж таки, вирішили довести нашу справу до кінця) нам таки вдалося зазирнути у журнал з оцінками випускників 1981 року. Виявилося, що серед 21 школяра, які навчалися разом з головою обласної адміністрації, учень Ядуха був чи не найкращим. І закінчив школу мало не з золотою медаллю. На заваді стала єдина четвірка з геометрії.
Кажуть, що й інститут Василь Степанович закінчив з «червоним» дипломом. Щоправда, офіційно цю інформацію нам ніхто не підтвердив. У листі, який ми отримали, як відповідь на наш запит, з Подільського державного аграрно-технічного університету, який пан Ядуха закінчив у 1986 році за спеціальністю «Агрономія», йшлося про те, що відомості про освіту колишнього випускника вузу Василя Ядухи є конфіденційною інформацією. І нам, цитуємо: «заборонено збирати» ці відомості без його попередньої згоди». В результаті, нам категорично відмовили в наданні будь-якої інформації. І це навіть, незважаючи на те, що нині Василь Степанович не лише публічна особа, а й є слугою народу, який має знати, хто ним керує. Більше того, у Законі України «Про захист персональних даних» чорним по білому написано, що персональні дані фізичної особи, яка займає  виборну  посаду  (у  представницьких  органах)  або посаду державного службовця першої категорії, не належать до інформації з обмеженим  доступом…

Голова Хмельницького району закінчив школу «круглим хорошистом»
У атестаті голови Хмельницької райдержадміністрації Віктора Коліщака, згідно з випискою оцінок, яку нам надіслали з Хмельницької школи №18, лише три п’ятірки: з малювання, трудового навчання та фізкультури. Решта – четвірки. Щоправда, десять класів Віктор Михайлович не закінчив. У 1984 році він вступив до Хмельницького електромеханічного технікуму. Та керівництво цього навчального закладу (нині це коледж), з незрозумілих для нас причин просто проігнорувало наш офіційний інформаційний запит. І це, незважаючи на усі регламентовані на його розгляд та надання відповіді строки, прописані у Законі України «Про інформацію». Отож про успішність голови Хмельницької райдержадміністрації в ранні студентські роки ми так і не довідалися. Кажуть, що особливою наполегливістю під час навчання він не вирізнявся. Хоча, згодом закінчив ще Технологічний університет Поділля та Хмельницький університет управління та права. Та це було вже тоді, коли пан Коліщак став відомим хмельницьким бізнесменом…
Хмельницький міський голова Сергій Мельник свою вищу освіту здобув у 1990 році, закінчивши інженерно-економічний факультет Хмельницького технологічного інституту побутового обслуговування. Тоді він трохи не дотягнув до «червоного» диплому. В його додатку до диплома ми нарахували лише сім четвірок.  
За державні іспити та захист дипломної роботи «Облік та аналіз ефективності капітальних вкладень на Хмельницькому заводі тракторних агрегатів» Сергій Іванович отримав «відмінно». Педагоги, які викладали в ті роки у нинішнього Хмельницького міського голови, кажуть, що пан Мельник був дисциплінованим студентом, і оцінки за своєю основною спеціальністю «Бухгалтерський облік» завжди мав відмінні. В чому, власне, переглядаючи копію додатку до диплому, ми й переконалися.
А ось у додатку до диплома випускника Полтавського інженерно-будівельного інституту, нинішнього заступника голови облдержадміністрації з фінансово-економічних питань та інвестиційної політики Леоніда Гураля фактично одні трійки. Згідно з копією документа, Леонід Андрійович у інституті навчався доволі посередньо: в переважній більшості значиться «задовільно». Навіть «Політичну економію» заступник, котрий нині курує економічні та фінансові питання області, здав свого часу на трійку. Загалом, в додатку у пана Гураля вісім четвірок. Ще одне «добре» заступник голови має за дипломний проект «Цех з виробництва брикетованих кормів». Єдине «відмінно», яке красується у додатку до диплома про вищу освіту Леоніда Андрійовича, котрий закінчив інститут за спеціальністю «Сільськогосподарське будівництво» у 1987 році, стоїть за дисципліну «Архітектура сільських та сільськогосподарських будівель та споруд».