Усе до… лампочки!

Ось уже кілька років поспіль в Україні проводиться масштабна пропаганда використання «економічних» ламп. Проте мало хто розповідає про шкоду, яку завдає ця продукція навколишньому середовищу. Справа в тому, що, на відміну від звичайних ламп розжарювання, світло від енергозберігаючої лампи утворюється за допомогою пропускання електричного розряду через пари ртуті. Тому викидати їх до смітника категорично не можна. Організації ще можуть здати високотоксичний утиль підприємствам, які займаються переробкою сміття. А ось що робити звичайним громадянам? Кореспонденти «Є Поділля» шукали, куди в нас можна здати таку відпрацьовану лампочку.
До смітника її?!
Те, що лампи не перегорають по багато років, м’яко кажучи, неправда. За останній рік у мене їх накопичилося аж дві. По ідеї, пункти прийому ламп, котрі вийшли з ладу, мали б бути в місцях їх продажу. У Європі так і роблять. Але не в нас. На питання, чи не візьме продавець лампочку назад, той щиро здивувався. Мовляв, можна тільки обміняти куплену в них лампу, якщо вона перегоріла до закінчення гарантійного терміну. «Викиньте її до смітника», – спокійно мовив він. «Але ж там ртуть!» – не відступала я. «А мені що до того! Це вже ваші проблеми!»
В західних країнах, де про екологію дбають усі разом, кілограми ртуті від таких лампочок добре пораховані, тому про утилізацію ртутовмісних ламп подбали: в супермаркетах є пункти збору, куди можна здати відпрацьовані ртутні лампи на утилізацію. У нас же про необхідність утилізації токсичних відходів, як виявилося, прийнято мовчати.
Довго шукали і… не знайшли
Аби знайти хоча б один пункт збору таких лампочок в Хмельницькому, ми обійшли з десяток крамничок та кіосків, де продають електротовари. Та в жодній точці продажу нічого подібного так і не побачили. Продавець магазину електротоварів, котрий розміщений на території одного з хмельницьких ринків, Олег Михальчук, зізнався нашому виданню, що перестав такі лампочки продавати взагалі. «Торгував я і вітчизняними лампочками, й імпортними, – каже. – Одна коштувала, в середньому, 25-28 гривень. Я, чесно кажучи, дуже заохочував покупців їх брати. Бо ж економні: одна лампочка бере електроенергії вчетверо менше, аніж «стоватка»! Аж поки мені їх не почали назад повертати, бо згорали раніше гарантійного терміну. Довелося повертати людям гроші. Через це їх більше не продаю. У мене тих лампочок цілий ящик назбирався. Викинути – рука не піднімається. Здати – нікому. Так що куди їх подіти, зізнаюся, сам не знаю».
З таким же питанням ми звернулися і до обласних спеціалістів. В Держуправлінні екології та природних ресурсів у Хмельницькій області нам відверто зізналися, що це питання і досі не вирішене належним чином. «Ми контролюємо лише підприємства, але я не чула, щоб десь в містах нашої області були такі пункти прийому для відпрацьованих ртутовмісних лампочок від населення, – каже еколог Світлана Петричук. – Щодо підприємств, які використовують подібні лампи, то вони – під суворим контролем. Вони укладають угоди зі спеціалізованими утилізуючими підприємствами, які забирають в них такі відходи. А от щодо населення, то питання і досі відкрите. Я гадаю, що воно має бути вирішене на місцевих рівнях в терміновому порядку. Адже насправді ртуть – дуже небезпечна, а енергоощадні лампи стають все популярнішими. Можна тільки уявити, що буде, коли сотні таких ламп потраплять у контейнери для сміття поруч із нашими будинками та дитячими майданчиками. Лампи зроблені зі скла, тому, найімовірніше, до звалища вони не доїдуть, а розіб’ються вже в контейнері. Тож, усі ртутні випари осядуть поряд із нашими помешканнями – і нам доведеться цим дихати».
Не підказали нам відповіді на питання, «куди подіти відпрацьовані економні лампочки»: ані в хмельницькому «Спецкомунтрансі», ані в міському управлінні з питань екології та контролю за благоустроєм міста. Принаймні, жодного орієнтира пункту прийому ртутовмісних лампочок від населення нам не дали. Навіть в одному з найбільших маркетів міста, де продається безліч товарів для дому (в тому числі і економних лампочок), нам відповіли коротко: «Назад не приймаємо. Самі шукаємо, куди здавати відпрацьовані». На вулицях обласного центру жодного контейнера для цього специфічного сміття ми також не побачили. А от ситуацію, коли хлопці у дворі такою лампочкою у футбол ганяють, таки спостерігати довелося. Тож висновок напросився сам: навряд чи пересічний житель міста чи села буде обдзвонювати купу інстанцій чи везти ту лампочку за сім морів на спеціалізоване утилізуюче підприємство (як орієнтир – десь на Львівщину). Можливо, один із сотні, справді свідомий громадянин, не спустить її до сміттєпровода, а залишить на антресолях до… кращого часу. А інші?
Працівники сміттєвозу, які чи не щоранку забирають сміття біля будинку, порадили нам викинути її просто до контейнера, мовляв, на сміттярці й не таке є. Що там якась лампочка!
Таки небезпечна!
Однак в управлінні Міністерства з надзвичайних ситуацій в Хмельницькій області нам хоч і не порадили, куди можна подіти таку лампочку, але в тому, що її категорично заборонено викидати на смітник, переконали точно. Виявляється, ртуть належить до речовин першого класу небезпеки і має надзвичайно токсичну дію. А тому ртуть, що міститься у люмінесцентних лампах, при їх пошкодженні може стати потенційним джерелом забруднення приміщення. Якщо така лампочка розіб’ється – проблем у вас буде стільки ж, як і з розбитим термометром, хоча ртуті в ній міститься менше, попереджають в прес-службі МНС. Осколки економної лампочки не варто змітати віником у відро для сміття або збирати пилососом, перетворюючи його потім в розсадник ртутного забруднення і розганяючи шкідливі пари по всій квартирі. Місце, де розбилася лампа, потрібно обробити розчином перманганату калію і гарненько провітрити кімнату.
Особливо небезпечною ртуть вважають через її здатність впливати не тільки на фізичний стан людини, але й на її психічне здоров’я. Під впливом незначних концентрацій людина втрачає працездатність, не може зосередитись, відчуває постійні головні болі та дратівливість, погано спить. Вплив більших концентрацій здатен повністю зруйнувати особистість: людина не може зрозуміти, сита вона чи голодна, в хорошому настрої чи в поганому. Крім того, сильне отруєння навіть може призвести до божевілля. Особливо вразливі до дії цього токсичного металу вагітні жінки та діти.
До речі…
Як стверджують в ДП «Хмельницькстандартметрологія», кожен споживач має право як на інформацію про продукцію, так і про її безпеку й можливості поводження з нею після того, як вона вийде з ладу. Оглядаючи упаковки економних лампочок, ми намагалися усе це знайти. Виявляється, виробники не надто сумлінно виконують свої обов’язки щодо інформування. Деякі не дотримуються вимог і не повідомляють споживачам про те, що їхня продукція містить випари токсичного газу. Фактично жодна з цих красивих упаковок не інформує, що робити, якщо, наприклад, лампа розіб’ється в приміщенні, і ртуть виллється. Благо, більшість виробників хоч попереджають про те, що таку лампу в смітник викидати не треба.