«Намогильний» бізнес напередодні Провідної неділі

Віддзвеніли перші великодні дзвони у церквах і християни почали готуватися до поминальних днів. Ритуальні вінки, кошики та штучні квіти ще задовго до Пасхи замайоріли не лише на абсолютно всіх ринках, але й – у найнесподіваніших місцях. Ціни на них, можливі знижки, особливості купівлі-продажу та інші «секрети» цієї «цвинтарної» продукції незадовго до «проводів» досліджували кореспонденти «Є».

Поминальні квіти, як новорічні ялинки, з наближенням свята – дешевшають
Традиційно могилки та територію, що біля них, родичі причепурюють за два-три тижні до Проводів. Ще раніше розпочинають «штучно-квітковий» бізнес кмітливі підприємці, розгортаючи свою барвисту торгівлю штучними букетиками та вінками на кожному кроці. Цього року, як запевняють продавці, у порівнянні з 2010-м – ціни на поминальні атрибути суттєво не змінилися. За 6-8 гривень можна придбати непоганий букетик хризантем, гвоздик або лілій будь-якого кольору. Хоча, якщо добре пошукати, то за цю ж ціну реально знайти квіти і «по-солідніше». Найдешевші – дзвіночки –нам вдалося відшукати за 3 гривні, а ось найрозкішніший букет обійдеться у 40-50. Ціни вінків також на будь-які гаманці: від 8 гривень – маленькі, до 70 гривень – великі поховальні. Кошики зі штучних квітів та хвої продають за 12-45 гривень. І чим менше залишається до Фоминої неділі – тим більші знижки готові робити продавці своїм покупцям, яких з кожним днем дедалі меншає, адже багато вже встигли «скупитися». На запитання про те, хто виробник-постачальник їхньої продукції більшість продавців вагалися із відповіддю. «Не знаю», «не цікавилася», «хазяїн привозить» – подібними нехитрими «відмазками» відхрестилися більшість із них. Тому один із покупців, вказуючи на занадто «вицвілі» на сонці голівки хризантем, навіть, зауважив: «Такі, ніби на цвинтарі вже рік простояли».
«Батьківщина всієї «флори» – Китай»
Точне місце виготовлення штучних квітів та вінків нам назвали лише на головному товчку Хмельницького. Здебільшого «штучну красу» тут продають в «розібраному» вигляді: стебла – окремо, голівки – окремо. Останні потрібно власноруч відпарити і нанизати на пластмасові патички. Тому, в очікуванні Проводів, майже усі тутешні спеціалізовані торгові точки перетворилися на місця, де не лише продають штучні лілії, троянди та ромашки, але й –проводять майстер-класи. Як розповіли продавці, «сировина» – штучні квіти й каркаси для вінків, переважно, китайського виробництва, хоча подекуди трапляється й луцька хвоя. Наше запитання-натяк на те, чи не потрапляють до них по «другому колу» квіти з кладовищ, люди сприйняли мало не як особисту образу. «Якщо, навіть, на мить спробувати уявити те, що ви кажете, – обурився «штучний квіткар», який назвався Миколою Вадимовичем, – даю гарантію, ніхто з поважаючих себе підприємців не буде «гратися» з таким дріб’язком».
До речі, правило про те, що оптом – дешевше на цьому ринку діє безвідмовно. Ті ж дзвіночки, що ми бачили на ринку біля залізничного вокзалу тут можна придбати за ціною у півтори гривні, але у пачці з 60-80 штук. Що, власне, досвідчені торговці активно й роблять. Як зізнався нам по секрету один із оптових покупців, так би мовити, «не для преси», усі квіти він потім реалізує вроздріб, щонайменше удвічі дорожче, ніж купив.
Ножицями, маркерами і зеленкою…
І це лише найпоширеніші із способів, які вигадали винахідливі люди, аби принесені ними на могилки штучні квіти там же і залишалися. Так, хтось розрізає ножицями пелюстки, інші – «заплямовують» їх фарбами контрастних кольорів – і все лише заради того, аби «відбити» у злодіїв бажання красти.
«Я приходжу до племінника раз на два-три місяці, – журиться Ганна Стрижко. Бабусю ми зустріли на кладовищі, що у Шаровечці, – крім мене з рідних у нього вже нікого не зосталося. І час від часу – не знаходжу букетиків, які приносила минулого разу. Коли цигани паски чи цукерки забирають – я не проти. Так, навіть, краще, аніж потім харчі розноситимуть ворони чи собаки. Але кому потрібні штучні квіти з могил? Невже людина забере у покійника і повішає вдома над образом?».
Директор спеціалізованого комунального підприємства «Хмельницька міська ритуальна служба» Зоя Пархомець підтверджує, що цвинтар на Шаровечці – один із найзатребуваніших у крадіїв. Але на інших хмельницьких кладовищах відносно «спокійно». «У селах, де всі один одного знають, – розповідає Зоя Віталіївна, – подібного, взагалі, не трапляється. Хоча штучні квіти – це проблема всієї України. Взяти хоча б той факт, що вони не розкладаються десятиліттями. І для того, аби утилізувати непотрібні, викинуті на смітники кладовища вінки, доводиться викопувати величезну яму і «горами» скидати їх туди».